Метою дослідження є висвітлення низових практик громадянського суспільства, спрямованих на подолання викликів широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, зокрема провести первісний аналіз акторів, діяльності й ризиків кожної виявленої практики, а також напрацювати рекомендації щодо цих питань для таких акторів: (1) міжнародні міжурядові організації, зокрема ООН, ЄС, ОБСЄ; (2) міжнародні неурядові організації та індивідуальні консультанти; (3) донорські установи; (4) органи центральної і місцевої влади України. В основі аналізу — конфліктологічні підходи.
У дослідженні проаналізовано 10 практик:
1) спротив населення на тимчасово окупованих територіях;
2) евакуація населення й цивільних об’єктів;
3) локальні перемовини з російськими військовими;
4) гуманітарна допомога;
5) забезпечення житлом, організація шелтерів;
6) забезпечення психологічними й конфліктологічними послугами;
7) забезпечення освітніми послугами;
8) використання артінструментів у відповідь на агресію;
9) документування злочинів, скоєних під час російської агресії на території України;
10) координація допомоги військовим формуванням України.
Авторами дослідження є :
- Ірина Ейгельсон, кандидатка психологічних наук, членкиня мережі Глобальне партнерство із запобігання збройним конфліктам (GPPAC)
- Тетяна Кисельова, кандидатка юридичних наук, DPhil, доцентка, голова Центру досліджень медіації та діалогу Національного університету «Києво-Могилянська академія»
- Максим Єлігулашвілі, конфліктолог, фасилітатор діалогів
- Тетяна Калениченко, кандидатка філософських наук, координаторка ініціативи «Діалог у дії», виконавча директорка Європейського центру стратегічної аналітики
Підготовку цієї публікації здійснено в межах діяльності Національної платформи стійкості та згуртованості. Ініціатива реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу в межах проєкту «Побудова стійкості до конфлікту шляхом діалогу». Зміст цього матеріалу є цілковитою відповідальністю авторів і не обов’язково відображає офіційну позицію Європейського Союзу.