Процедура вчинення реєстраційних дій громадськими об’єднаннями та реєстрація нових юридичних осіб регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Законом України «Про громадські об’єднання», Порядком ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру та Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи.
Попри те, що чинне українське законодавство, яке регулює правовий статус та діяльність громадських об’єднань, загальновизнане прогресивним та таким, що відповідає більшості європейських практик, у громадському секторі є інформація про суттєві проблеми, з якими стикаються українські ОГС під час вчинення реєстраційних дій.
Провести дослідження спонукали гіпотези про:
• недосконалість чинного законодавства, що регламентує порядок здійснення реєстрації, внесення змін та припинення діяльності громадських об’єднань; про системні зловживання та/або неправильне застосування нормативно-правових актів суб’єктами реєстрації;
• низьку поінформованість громадян щодо правового статусу громадських об’єднань та інструментів вчинення реєстраційних дій; про важкодоступність органів юстиції, що вчиняють реєстраційні дії, та недосконалість онлайн-інструментів.
Предметом дослідження є інформація, отримана від міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, Відділів державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань в областях, громадських об’єднань та ініціативних груп.
Завдання дослідження – підтвердити або спростувати окреслені проблеми та визначити рівень їхньої критичності. Необхідно було зібрати дані, систематизувати отриману інформацію та на основі висновків запропонувати дієві механізми і рекомендації щодо того, як виправляти наявні недоліки та покращити законодавство в сфері вчинення реєстраційних дій громадськими об’єднаннями.
Методологія отримання інформації:
• запити на отримання публічної інформації,
• анкетування представників громадських об’єднань та ініціативних груп,
• індивідуальна комунікація з державними реєстраторами.
Період, якого стосується досліджувана інформація: 2018–2019 роки.