ЗВТ з Євросоюзом: перспективи повноцінного втілення

ЗВТ з Євросоюзом: перспективи повноцінного втілення

З 1 січня 2016 р. починає повноцінно працювати зона вільної торгівлі (ЗВТ) України з Євросоюзом, що є ядром економічного блоку угоди про Асоціацію, підписаної в червні 2014 р. До моменту повноцінного запуску, починаючи з травня-2014, ЄС запровадив для Києва т.зв. автономні преференції – вітчизняні товари експортуються до європейських країн за митними ставками першого року дії ЗВТ, тоді як поставки в зворотньому напрямку йдуть у звичайному режимі. Спочатку автономні преференції запроваджувалися на півроку до 01.11.2014, але потім (через домовленості з Росією про відтермінування повноцінного запуску ЗВТ) були подовжені до кінця 2015-го.

В «автономному» режимі

Для промислових товарів діючі митні тарифи були негайно й повністю зняті з 94,7% видів експортованої української продукції, для решти (деякі хімічні продукти та ін.) вони були скорочені. В 2014 р. це призвело до зростання поставок, наприклад, різних машин та обладнання на 9,5% у вартісному вираженні, й їхня частка в загальній структурі експорту сягнула 12,2%. Цей приклад ілюструє, що Україна продає в цьому напрямку далеко не тільки сировину та напівфабрикати.

Далі, в АПК повне зняття мит торкнулося 82,2% поставок з нашої країни, окрім круп, свинини, яловичини, м'яса птиці тощо; серед готових харчових продуктів – 83,4% (http://dt.ua/ECONOMICS/yevrokomisiya-virishila-timchasovo-zniziti-mita-na-ukrayinskiy-eksport-139381_.html). При цьому безмитні поставки кожного типу товарів було обмежено квотами, при вичерпанні яких експортери мали б платити мита на загальних підставах. Через це режим автономних преференцій спочатку зазнав критики з боку бізнесу в Україні. Однак за підсумками 2014 р. виявилось, що по більшості видів продукції (крім, скажімо, зернових, меду, соків) вітчизняні виробники не змогли використати сукупний обсяг квоти, виділеної на певний період. Тенденція збереглася й у 2015 році.

Більше того, по головній статті українського експорту до Євросоюзу, по металопродукції, в 2014-му поставки впали на 3,1% (www.eurointegration.com.ua/articles/2015/06/26/7035279), а в 2015 р. це падіння значно посилилося. Насамперед це пов’язано з внутрішньоекономічною кризою в нашій країні, однак перепоною також є політика Брюсселя щодо захисту ринків ЄС від імпорту. Ця протекціоністська політика – відповідно до загальносвітових трендів – містить все менше прямих тарифних обмежень (на кшталт ввізних мит) та все більше непрямих, перш за все санітарних та фітосанітарних. Крім того, в європросторі діє т.зв. REACH («реєстрація, оцінка та авторизація хімікатів»), нормативний пакет, що жорстко регламентує вимоги до хімічного складу іноземних товарів і дозволяє забороняти їх ввезення через вміст тих чи інших речовин. Сертифікацію за нормами REACH поки що пройшли лише поодинокі підприємства України.

Такі напівприховані перешкоди серйозно стримують розвиток вітчизняного експорту до Європи, оскільки приведення до відповідності подібним нормам є недешевим та потребує немало часу. Проте вони є об’єктивним відображенням тенденції посилення протекціонізму на внутрішніх ринках, яка фіксується в останні роки через надто повільне посткризове відновлення глобальної економіки. Різні держави, починаючи з розвиненого Заходу, намагаються стимулювати свою промисловість через посильне імпортозаміщення. У цій ситуації українським компаніям залишається вести наполегливу роботу з сертифікації свого виробництва й продукції за діючими європейськими правилами. Поза сумнівом, це дозволить підвищити загальний рівень якості даної продукції, що має особливе значення перед повноцінним стартом ЗВТ з Євросоюзом, коли його товари також отримають вільний доступ до ринків України. Зокрема, майже завершено прийняття необхідних засадничих технічних регламентів – прийнято 24 з 27. В цілому ж за 10 років, починаючи з 2014-го, Київ має впровадити близько 400 різних регламентів і директив ЄС (http://dt.ua/POLITICS/ukrayini-protyagom-desyati-rokiv-nalezhit-vprovaditi-400-reglamentiv-i-direktiv-yes-131185_.html). Це дозволить реалізовувати вітчизняну продукцію в Європі без додаткової сертифікації, а отже, суттєво спростить та здешевить експорт.

І вже у вересні стало відомо, що після очікуваного візиту до України єврокомісара з питань торгівлі Сесилії Мальмстрем буде відкрито сервіс допомоги експортерам, які хочуть просуватись на євроринки. Це так званий exportdesk, через який українські постачальники в т.ч. зможуть брати в Євросоюзі участь у тендерах з державних закупівель. Передбачається створення відділень сервісу й у окремих регіонах країни. Ця мережа може бути доповнена Експортно-кредитною агенцією, за створення якої предметно взялися в Мінекономрозвитку.

Що змінюється з 1 січня?

З 01.01.2016 тимчасовий режим ЗВТ змінюється постійним, в межах якого ті митні бар’єри, що залишились, будуть поступово нівелюватись, а торгівельні квоти – зростати. І це знову відбуватиметься асиметрично: ЄС скасовує або знижує більшість своїх тарифних перепон майже відразу, а для України передбачені перехідні періоди на 3, 5, 7 років залежно від товару, а в окремих випадках – і більше. Наприклад, для автомобілів розроблена спеціальна формула «10+3+2»: Київ зможе повноцінно відновити імпортні мита на авто протягом їхнього поступового планового скорочення – в перші 10 років дії ЗВТ, а також ще 3 роки після цього, тобто після повного скасування даних мит. Для повного відновлення мит необхідно, щоб ввезення європейських автомашин перевищило 20% актуального обсягу національного авторинку. І, нарешті, протягом ще 2 років (після попередніх «10+3») Кабмін зможе відновлювати імпортне мито за спрощеною процедурою.

Звісно, «розстрочки» запроваджено з огляду на об’єктивно меншу загальну конкурентоспроможність українських виробів, в т.ч. на внутрішньому ринку. А більшість квотних обмежень, що залишатимуться з боку Брюсселя, стосуватимуться АПК. Загалом потенційний економічний ефект для виробників нашої країни від скасування Євросоюзом імпортних мит оцінюється в 487 млн євро щорічно. Але ліквідуються не тільки імпортні бар’єри: сторони також зобов’язані не продовжувати застосування й не встановлювати жодних нових взаємних експортних мит і експортних субсидій (http://euroua.com/association). Обмеження на вивіз діють в Україні, скажімо, щодо нержавіючої сталі, брухту чорних та кольорових металів, насіння соняшника та іншої сировини й напівфабрикатів, в яких зацікавлений ЄС. І тут також передбачений перехідний період до 15 років, протягом якого Київ навіть зможе компенсувати падаючу ставку експортного мита спеціальним додатковим збором. Наприклад, у перший рік графіку мито буде 9%, а збір – 1%, на другий рік – відповідно 8% і 2% тощо.

Триватиме й робота з вищезгаданої адаптації техрегламентів та інших нормативів, яка почалася кілька років тому, коли попереднє керівництво країни виступало активним лобістом Асоціації. На початку 2015 р. Верховна Рада схвалила закон «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» - третій і останній з переліку необхідних для адаптації євронорм (два попередні закони присвячені стандартизації та метрології). Ця законодавча база якраз і дозволить безпосередньо в Україні отримувати документи й сертифікати, необхідні для експорту до Європи, а отже, юридично забезпечить вихід виробників на європейський ринок. Всі ці закони відповідають одночасно і нормативам СОТ. І з 2016 р., з повноцінним запуском ЗВТ, національні технічні стандарти у вітчизняній промисловості буде замінено на європейські та міжнародні; в АПК та харчопромі аналогічне заміщення відбудеться з фітосанітарними стандартами (http://zn.ua/ECONOMICS/ukraina-s-2016-goda-pereydet-na-evropeyskie-tehstandarty-163419_.html). На початку нового року планується підписати й угоду про взаємне визнання стандартів якості.

Власне, головна відмінність даної ЗВТ від інших подібних режимів за участю Євросоюзу якраз і є у тому, що Україна переймає внутрішні правила партнера, які імплементуються до її правового поля. Це стосується не лише технічних чи санітарних норм, а й держзакупівель, конкурентного середовища, інтелектуальної власності тощо. Тому така ЗВТ офіційно йменується «глибокою і всеосяжною». А так, окрім нашої країни, Брюссель має вільну торгівлю з більш ніж 10 країнами та їхніми об’єднаннями, включаючи Балкани, Туреччину, Ізраіль, ПАР, Мексику, Чилі. Готується і ще одна велика «зона» – зі США, які вже зараз торгують з Європою майже на 900 млрд. євро на рік. Плодами цієї ЗВТ зможуть скористатись і українські підприємства, через аналогічний режим з ЄС.

Прогнозовані ефекти

Важливо відзначити, що одним з ринкових ефектів нормативної гармонізації (через посилення вимог до якості продукції), ймовірно, стане витіснення малоякісних товарів з Китаю та інших світових постачальників «ширвжитку», що, в свою чергу, призведе до загального підвищення цін. Проте зростання рівня якості товарів буде корисним для споживачів і до того ж торкнеться внутрішніх виробників, а отже, відбуватиметься не лише завдяки збільшенню якісного імпорту. Разом з тим, зберігаються ризики занепаду та закриття виробництв, що з тих чи інших причин не зможуть відповідати підвищеним стандартам якості, в т.ч. свідомо сподіваючись уникнути модернізації й працювати «як раніше».

Спростити компаніям оновлення до рівня «євростандартів» може взаємне визнання сертифікатів відповідності з резидентами Євросоюзу: за його правилами, постачальник може використовувати у виробництві свої стандарти за умови, що вони відповідають рівню стандартів імпортера-резидента. Процедура визнання відповідності є тривалою (до 365 днів) й трудомісткою, але дозволить відчутно заощаджувати.

І в будь-якому разі євроринки є висококонкурентними, тим більше зараз, коли ця спільнота ще не подолала наслідків глобальної економічної кризи. А отже, вихід на них – окрім дотримання норм якості – означає великі маркетингові зусилля. Скажімо, на додаток до стандартів самої продукції, існують ще й окремі стандарти європейських рітейлерських (торгівельних) мереж (http://gazeta.dt.ua/macrolevel/standartiv-boyatisya-u-yes-ne-hoditi-_.html). Тим не менше, незмінним залишається те, що раціональне використання можливостей і переваг ЗВТ з ЄС дозволить економіці України і конкретним підприємствам вийти на новий якісний рівень. На початку 2014 р. прогнозувалося, що вільна торгівля з Європою принесе країні до 6% щорічного зростання ВВП. Зрозуміло, що найближчими роками подібні показники неможливі через економічний стан у державі, однак за належного підходу з боку центральної влади та виробників ЗВТ все одно буде принциповим чинником стабілізації й подальшого зростання економіки.

УНЦПД, 22 рік видання, №17/741,14 січня 2016 року

Андрій Боярунець, Іван Чернухін,
спеціально для УНЦПД