Буксир для кримчан: як Україна бореться за абітурієнтів з півострова

Буксир для кримчан: як Україна бореться за абітурієнтів з півострова

«Щоб повернути Крим, нам насамперед треба повернути кримчан», - ці слова міністра освіти Лілії Гриневич можуть стати вдалим салоганом для освітньої, культурної, комунікаційної політики України щодо наших співвітчизників на окупованому півострові. Та, на жаль, за два з половиною роки Україна не здобула значних успіхів у цій царині. З перших днів анексії освітня політика України щодо Криму формувалася спорадично, великою мірою під тиском громадськості, тоді як Російська Федерація тиснула цілеспрямованим державним підходом, через інакшу абевегедейку і створення тисяч бюджетних місць у вишах вливаючи в голови дітей цикуту «русского міра».
Що зроблено і не зроблено Україною і на чому треба зосередити державну увагу?Аналітики Українського незалежного центру політичних досліджень, залучивши експертів у галузі освіти, за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження», провели дослідження стану освітньої галузі в Криму та державних політик України і РФ у цій царині.

 

«Русскій размєр» - розмах
Росія почала орати освітню ниву з перших тижнів анексії. Політика її була спрямована на якнайшвидшу інтеграцію півострова в освітнє законодавче поле Федерації. Вже 18 березня 2014 р., у той день, коли в Кремлі було підписано договір про прийняття Республіки Крим до складу РФ, російський міністр освіти і науки Дмитро Ліванов зробив кілька заяв, зокрема, пообіцяв, що кримським випускникам не доведеться здавати єдиний державний іспит (ЄДІ), а тільки звичайний випускний екзамен, і для них виділять додаткові бюджетні місця у вишах країни.
Перехід на російську систему освіти, як пояснила згодом його «молодша» колега Наталія Гончарова, т.зв. міністр освіти, науки, молодіжної політики та спорту Криму, триватиме приблизно п»ять років.
У 2014 році у забезпеченні абітурієнтів з Криму бюджетними місцями федеральний центр продемонстрував царський розмах – було зарезервовано 16 тисяч місць. Це на тисячу більше, ніж загалом випускників кримських шкіл. http://ua-01.com/news/susplstvo/19978-novye-universitety-kryma-nachnut-rabotat-s-1-yanvarya-2015-goda.html Проте цікаво, що за підсумками вступної кампанії-2014 студентами російських вузів стали лише 1400 юних кримчан. Із 15 тисяч випускників близько 2200 поїхали в Україну.
Пільгові умови вступу кримчан у вищі навчальні заклади були узаконені 5 травня 2014 р., коли президент Володимир Путін підписав закон про інтеграцію Криму в освітній простір Росії. (Федеральний закон № 84-ФЗ від 05.05.2014г. «Про особливості правового регулювання відносин у сфері освіти в зв'язку з прийняттям до складу РФ нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя»).
Водночас росіяни взялися за «оптимізацію» мережі вищих навчальних закладів півострова. Було створено два федеральних університети – Кримський федеральний ім. Вернадського у Сімферополі та Севастопольський державний, кожен з яких об»єднав по сім місцевих вузів. Більша частина решти приватних вишів закрилася. На федеральні університети було виділено значні кошти, тільки на будівництво нових корпусів для КФУ - 7 млрд. рублів, для СДУ – 5 млрд. рублів.
На переплавку освітньої галузі Криму Москва кинула значні кошти, і не тільки на пріоритетну вищу школу. З федерального бюджету ще в 2014-ому, та й у подальші роки, було виділено щедрі субвенції «на модернізацію» системи дошкільної та шкільної освіти.

«Русскій мір» у букварі
Бліцкригу зазнали початкова та середня школа. Негайно, з початком 2014-2015 навчального року, замість курсу «Культура добросусідства» у школах окупованого півострова стали впроваджувати «Кримознавство» для 5-9 класів, який позіцонує Крим як «ісконно русскій» регіон. Двогодинний вступ до цього виховного курсу починається темами: «Возз'єднання Криму та Севастополя з Російською Федерацією», «Кримська весна 2014 г.» або «Республіка Крим - суб'єкт адміністративно-територіального устрою РФ».

Ще одна новація від країни-окупанта – залучення Російської православної церкви до освітнього процесу в школах. 6 травня 2014 року підписано Договір про співпрацю між Міністерством освіти РК і Сімферопольської і Кримської єпархії УПЦ в духовно-моральному вихованні учнів у навчальних закладах Республіки Крим. Мета – підсилити «духовні скрепи» - в офіційному формулюванні викладена так: «Формування в учнів цілісного світогляду, уявлення про православну культуру як про найважливішу складову російської та світової культури, розвитку духовно-моральної просвіти культурно-педагогічних традицій в системі освіти».
За роки анексії помітно зменшилася кількість освітніх закладів, які надають можливість вивчати чи навчатися не лише російською мовою. Так, згідно з офіційними відомостями профільного міністерства Криму, на початок 2015-2016 навчального року функціонувало 52 школи, де навчання велося кримськотатарською мовою (загалом 4835 учнів), а також школи, де ця мова викладалася як окремий предмет, - 19 у містах і 164 у селах. Щодо українських шкіл, то в містах Криму їх залишилося 5, по селах – 17 (загалом охоплено 894 дитини); українську мову як окремий предмет викладають у 169 загальноосвітніх закладах. Нагадаємо, що загалом у Криму є 586 шкіл, де станом на минулий рік навчалися 191,1 тисячі дітей.
Українську та кримськотатарську нова влада негласно вичавлює, попри те, що відповідно до т.зв. конституції Республіки Крим, вони поруч з російською визнані державними мовами. Так, ще в 2014 р. 750 вчителів української мови пройшли перекваліцфікацію для викладання інших предметів. Директори деяких шкіл проводять з батьками «просвітницькі» бесіди з приводу недоцільності, безперспективності навчання дітей рідною мовою, якщо вона – українська чи кримськотатарська.
Підростаюче покоління повинно зростати громадянами РФ, відчувати себе часткою «єдиного народу», а не «якимись там» українцями чи киримли.
Україна: чи зроблено все можливе?
Зрозуміло, що внаслідок анексії Криму Київ обмежений у можливостях впливу і комунікації з кримчанами. Треба зазначити, що з початком анексії Криму кожен навчальний заклад будь-якого рівня, від дитячих садків до вишів материкової України, був відкритим для дітей-переселенців. З кінця березня в кожному місті стали працювати пункти тимчасової реєстрації переселенців, де вели консультації представники департаментів освіти. Та чи була готова Україна прийняти всіх бажаючих і забезпечити рівні можливості в отриманні якісної освіти в інших регіонах? Чи були створені законодавчі умови для цього? Що було зроблено для розвитку дистанційної освіти для тих, хто не може виїхати на материкову Україну?
На жаль, на думку аналітиків УНЦПД, можна констатувати, що навіть сьогодні в українському законодавчому полі не маємо чітких відповідей, а в політичному дискурсі - чітких орієнтирів і стратегії щодо освіти для кримчан.
Якщо у 2014 році атестати, видані окупованою владою, приймались усіма навчальними закладами України, то в новому навчальному році МОН зайняло жорстку позицію і порадило випускникам пройти державну підсумкову атестацію в навчальних закладах України та отримати документи державного зразка, адже «жоден «документ», виданий окупантами, самопроголошеною «владою» Криму та терористичними організаціями в окремих регіонах Донецької і Луганської областей, не буде визнаний, нострифікований чи обміняний МОН України».
Попри те, за інформацією директора департаменту вищої освіти МОН Олега Шарова, у 2015 році студентами українських вишів стали майже 10 тисяч мешканців Луганської області, приблизно 22 тисячі мешканців Донецької області та 968 мешканців Криму.
Лише на початку 2016 року з’являються перші рішення МОН, які безпосередньо мають визначати політику держави для полегшення вступної кампанії абітурієнтам з Криму. Так, у березні Верховна Рада прийняла Закон № 1038-VIII «Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо забезпечення права на здобуття освіти», який заклав основу для суттєвих змін у системі освіти для людей, які проживають на тимчасово окупованих територіях.
Проте нововведення обмежують можливості вступників окремими, точніше – 12-ма, визначеними вишами. Природно, постає питання: за яким принципом проходило визначення цих 12-ти вишів, чому жодного вишу з тих, що займають найвищі місця в різноманітних рейтингах, не включено до списку, чому перелік спеціальностей обмежений, наприклад, немає жодного медичного університету?
Згідно з новим Порядком вступу, школярам-кримчанам потрібно скласти ДПА з української мови та історії України (у центрах при 12 ВНЗ), отримати атестат та вступати до обраного вишу, який матиме квоти для студентів з окупованих територій. Відтак абітурієнту слід буде скласти лише один іспит з предмету, який є профільним для тієї спеціальності, на яку він планує вступати. На допомогу старшокласникам з тимчасово окупованих територій Громадська організація "Фонд "Відкрита політика" запровадила он-лайн курси з української мови та історії України.
Ще одна полегкість для абітурієнтів з Криму – вступну кампанію для них продовжено до 20 вересня. Утім. за словами Володимира Казаріна, ректора Таврійського національного університету (єдиного кримського вишу, який евакуювався «на материк»), вступ або переведення до ТНУ можливі протягом року.
Позаяк вступна кампанія для цієї категорії наших співвітчизників ще не завершена, остаточної статистики, скільки кримчан вступили цьогоріч в українські ВНЗ, наразі немає. Станом на 17 серпня 2016 р. у визначені МОН виші вступили 114 молодих кримчан. Проте експерти УНЦПД мають підстави говорити про більшу кількість студентів, адже тільки в ТНУ для них зарезервовано 128 бюджетних місць. Ректор Казарін в інтерв»ю ЗМІ називав цифру 500: стільки студентів з Криму – не тільки першокурсники, а слухачі старших курсів, магістерських програм - станом на 1 вересня сіли за лави цього університету. Багато кримчан розуміють, що дипломи російського зразка, видані випускникам кримських вузів, не визнають у цивілізованому світі.
На сьогодні для України одним з першочергових завдань є підтримка бажання не тільки навчатись в українських вишах, а взагалі посилення різних каналів комунікації для спілкування молоді Криму з молоддю України. Основною проблемою на цьому шляху залишається забезпечення якісної дистанційної освіти для кримчан, які в силу різних причин не можуть виїхати для постійного проживання на материкову Україну, але бажають отримати атестат про середню освіту, або навчатися у вищому навчальному закладі.
Олег Смирнов, Директор Представництва Інституту міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів (DVV International) в Україні,
Юлія Тищенко, аналітик УНЦПД
(«Крим.Реалії» на Радіо Свобода, 18.09.2016)