Після проведених 24 квітня цього року позачергових парламентських виборів Сербія отримала новий уряд лише 11 серпня. Точніше, отримала трохи переформатований старий уряд.
Чому ж Сербія, яку Росія називає своїм стратегічним партнером на Балканах, пішла на "перезавантаження" влади, і які це матиме наслідки для України?
Рішення про проведення позачергових парламентських виборів у Сербії, одночасно з місцевими виборами, прем’єр-міністр країни і лідер правлячої коаліції Александар Вучич ухвалив у січні. Пояснив його необхідністю отримати новий чотирирічний мандат для "схвалення важких рішень", що приведуть Сербію до членства в ЄС у 2020 році.
Сербські експерти ж це рішення пояснили бажанням Вучича, на тлі посилення критики дій уряду, зміцнити свої позиції як на національному, так і на місцевому рівнях, отримати "оновлену легітимність" та продовжити ще на чотири роки мандат, уникнути відповідальності за невиконані обіцянки, дані на попередніх виборах у 2014 році.
Особливістю цих виборів стала участь низки проросійських партій на зразок Російської партії і Сербсько-російського руху. Втім, жодна з них не набрала й 1% голосів.
Вибори також відзначилися поверненням до парламенту Сербської радикальної партії Воїслава Шешеля, який у 2014 році за станом здоров’я був достроково звільнений із Гаазького трибуналу.
Ще одна відмінність – велика увага до виборів з боку РФ. Щоб впливати на сербські партії та підтримати проросійські політичних сили на позачергових виборах, із Росії до Сербії прибула команда політиків, політологів, медійних та інших експертів.
Так, за тиждень до виборів, 11 квітня, Сербська народна партія, яка увійшла до коаліції "Александар Вучич – Сербія перемагає", і "Єдина Росія" підписали міжпартійну угоду про співпрацю. Раніше, 23 березня, у Москві були підписані меморандуми про співпрацю між тією ж "Єдиною Росією" і союзниками по блоку Демократичною партією Сербії та партією "Двері".
Сербська прогресивна партія і Сербська радикальна партія вже мали угоди про співробітництво з "Єдиною Росією" і "Справедливою Росією" відповідно, підписані у 2010 році. Всі ці партії пройшли до нового складу сербського парламенту.
Новий склад уряду сформували партії блоку "Александар Вучич – Сербія перемагає" (131 із 250 мандатів), блок Соціалістичної партії Сербії на чолі з Івіцею Дачичем (29 мандатів) і Союз угорців Воєводини (4 мандати).
Згадані Сербська радикальна партія (22 мандати) і блок "Двері – Демократична партія Сербії" (13 мандатів), які відрізняються більш проросійськими поглядами, пішли в опозицію.
Запропонований Александаром Вучичем новий склад уряду на 63% складається з міністрів, які працювали в попередньому уряді, у тому числі й прем’єр-міністр Вучич, перший віце-прем’єр і міністр закордонних справ Івіца Дачич, віце-прем’єр і міністр інфраструктури Зорана Міхайловіч, віце-прем’єр і міністр внутрішніх справ Небойша Стефановіч, міністр енергетики Александар Антіч і міністр оборони Зоран Джорджевіч.
Із десяти завдань програми дій нового сербського уряду на увагу нашої держави заслуговують: шлях до ЄС; підтримання добрих відносин у світі; невизнання незалежності Косова.
Офіційно нова урядова коаліція проголосила курс на прискорення європейської інтеграції Сербії, щоб уже у 2019 році завершити переговори про вступ.
Втім, на відміну від, наприклад, сусідньої Чорногорії, сербське керівництво не має наміру повністю підтримувати політику Євросоюзу, оскільки уникає приєднання Сербії до санкцій ЄС проти Росії. Ця позиція сербської влади залишається незмінною.
Намір нового сербського уряду не визнавати косовську незалежність означає вірогідне продовження участі українських миротворців у місії КФОР в Косово та очікуване невизнання косовської незалежності Україною.
Поруч з іншими, цей фактор позитивно впливає на добросусідські відносини України і Сербії, адже невизнання Косова Україною є своєрідним запобіжником від відвертої підтримки агресивної політики Росії на міжнародній арені.
Наприклад, під час візиту в липні цього року віце-премʼєра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванни Климпуш-Цинцадзе до Сербії сербське керівництво підтвердило підтримку територіальної цілісності України та високо оцінило внесок українських миротворців у досягнення безпеки та стабільності в Косові.
Програма дій нового сербського уряду містить більш узагальнені і в цілому "правильні" положення. Однак, якщо проаналізувати офіційні декларації сербського керівництва щодо України та відповідні повідомлення у сербських ЗМІ, то складеться дві картинки, які мають певні відмінності.
Офіційно Сербія проводить зовнішню політику у загальному контексті міжнародної спільноти, перш за все Європейського Союзу, але водночас балансує між підтриманням добрих відносин з Україною та розвитком партнерських стосунків з Росією.
З одного боку, Белград підтримує суверенітет і територіальну цілісність України і навіть засудив участь сербських найманців в окупації Криму та бойових діях на Донбасі на боці сепаратистів. З іншого боку, сербське керівництво категорично відкидає можливість приєднання країни до міжнародних санкцій проти Росії, а також розвиває з Москвою військову та іншу співпрацю.
Хоча перший після перевиборів візит сербської урядової делегації на чолі з прем’єром Вучичем був здійснений 12 серпня до Австрії, делегація сербського міністерства оборони на чолі з міністром Зораном Джорджевічем і начальником Генерального штабу Любішею Діковічем в цей же час поїхала до Росії.
На тлі міжнародного бойкоту військової співпраці з Росією Сербія продовжує активні воєнні контакти з РФ.
Про це свідчить не тільки згаданий візит, а й задекларована сербським міністром готовність до продовження розвитку воєнного співробітництва, участь сербського підрозділу в організованих російським Міноборони Міжнародних військових іграх і запланованих на вересень цього року спільних навчаннях "Слов’янське братерство-2016" за участю десантних підрозділів Росії, Сербії і Білорусі, які пройдуть на сербському полігоні.
Балансування у зовнішній політиці знайшло своє відображення і в сербських ЗМІ, де часто лунають повідомлення про ситуацію в Україні, що відповідають більше поглядам Росії.
Це пояснюється більш потужним впливом Москви, ніж Києва, традиційним використанням сербськими ЗМІ російських джерел новин та зростаючою медійною, урядовою і неурядовою активністю Росії в Сербії.
Наприклад, нинішнє загострення ситуації на півночі Криму деякі сербські ЗМІ ("Правда", "Вечірні новини") висвітлили як вимушену відповідь Росії на дії України. Водночас Радіо і телебачення Воєводини та сербська агенція Б92 під час висвітлення ситуації називають Крим не інакше як "український півострів".
Отже, в наступні чотири роки, якщо не відбудуться ще одні позачергові вибори до сербського парламенту, наша держава може очікувати від новообраної сербської влади офіційної підтримки територіальної цілісності України, тобто невизнання анексії Криму Росією та державного статусу для ОРДЛО.
Своєрідною гарантією незмінності цієї позиції Белграда є невизнання Україною незалежності Косова та прагнення Сербії якомога швидше набути членства в ЄС.
Водночас плани сербської сторони розвивати стратегічне партнерство з Росією та посилення Москвою своєї активності у сербських медійному і громадському вимірах вимагають від нашої держави активізації дипломатичної, медійної й експертної співпраці з Сербією, щоб донести українську позицію та зберегти підтримку Белграда на міжнародній арені.
Віталій Мартинюк, УНЦПД
(«Європейська правда», 17.08.2016)