Ю.Тищенко: про обмін політв"язнями, обшук МАУ та майбутнє Луценка

Ю.Тищенко: про обмін політв"язнями, обшук МАУ та майбутнє Луценка

Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва Росія обміняла на журналістів Олену Гліщинську і Віталія Діденка, НАБУ провело обшуки в «Міжнародних Авіалініях України», а Юрій Луценко пообіцяв боротися з мафією. Ці та інші події в ефірі «ГС» прокоментувала політолог Юлія Тищенко.

Громадян України Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва російська сторона обміняла на одеських журналістів Олену Гліщинську і Віталія Діденка. Нагадаємо, що Гліщинську і Діденка Київ звинуватив у сепаратизмі і державній зраді.

Тим часом співробітники НАБУ обшукали офіс компанії «Міжнародні Авіалінії України». Офіційно в бюро повідомили, що проводять обшук в рамках досудового розслідування за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Державної авіаційної служби. У МАУ ж вважають подібні дії неприкритим тиском на бізнес.

Також стало відомо, що Венеціанська комісія визнала зміни в закон про вибори народних депутатів, який більше відомий як «Закон про партійну диктатуру», такими, що суперечать демократичним стандартам. Комісія закликає Україну скасувати цю норму, яка дозволяє партіям виключати з виборчих списків кандидатів.

Ці та інші ключові події в житті країни ефірі радіостанції Голос Столиці проаналізувала політолог Юлія Тищенко.

Як ви прокоментуєте обмін Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва на Олену Гліщинську і Віталія Діденка?

― В даному випадку, наскільки я розумію, ці домовленості про обмін були досягнуті в рамках «всіх на всіх», і Президент прямо говорить, що це все завдяки Мінському процесу. І Ірина Геращенко, яка працює в гуманітарній підгрупі Мінська, також зустрічала і Савченко, і Солошенка, і Афанасьєва. А російська сторона повністю задоволена подібними обмінами і подібними трактуваннями. Це дійсно позитивна подія, тому що вона продовжує розпочатий з Савченко процес обміну.

Солошенко, Афанасьєв - кого повернуть наступним?

― Є список, називаються імена понад 130 осіб. Серед них є 14 кримськотатарських ув'язнених. Вони на території Криму, українська сторона їх також трактує як політв'язнів.

Сьогодні співробітники НАБУ обшукали офіс МАУ. Чи можна тут знайти політичне підґрунтя?

― Я думаю, мотиви для політичних розборок завжди можуть знайтися. МАУ так чи інакше пов'язані з ім'ям Коломойського. Та інформація, що є по МАУ, скупа. Інкримінують з боку НАБУ несплату в результаті якихось корупційних зв'язків з Державіаслужбою, тих платежів необхідних, які повинна була вносити компанія. Ми ж можемо тільки припустити, так це чи ні. Можемо припустити і зв'язки МАУ з Коломойським, що все це має відношення і до «Укрнафти», наприклад.

Це війна олігархів?

― По відношенню до Коломойського, наскільки я розумію, вже давно визначені процеси йдуть, ще з закінчення його перебування на посту голови Дніпропетровської ОДА. Не секрет, що в парламенті ті чи інші сили, хоча там немає чітко оформлених фракцій, афілійовані Коломойському. Я думаю, що тут може бути спільний сценарій.

Я не можу сказати, що це війни олігархів, проте, недостатньо сьогодні інформації, щоб говорити, що це справа, пов'язана з проведенням антикорупційної політики. Але виходячи з того, що у нас бізнес і влада синкретичні, тобто вони злиті і взаємно конвертуються, обшук в будь-якій фірмі з боку правоохоронних структур або НАБУ можна розцінювати і трактувати в якому завгодно ключі. Наскільки я розумію, деталей ми не знаємо, там розмова йде про певного роду корупційні зв'язки з вищими чиновниками Авіаційної служби. Тому ми можемо трактувати це як використання НАБУ в політичних цілях, а з іншого боку, це може бути прерогатива для подібного роду розслідування.

На цьому етапі всі сторони будуть інтерпретувати, виходячи зі своїх інтересів, що за цим реально є: питання бізнесу або питання ринку, або сюжети, пов'язані з політикою, голосуванням за членів ЦВК, наприклад.

НАБУ справляється з поставленими завданнями? Наскільки воно є ефективною структурою?

― Мені здається, добре, що бюро є. У нас в суспільстві очікування від протидії корупції досить високі. Діяльність НАБУ, звичайно, не відповідає цим очікуванням. І те, що за час створення поки не було резонансних, завершених, доведених до суду справ - це факт. Тому будуть виникати питання.

Обшук в МАУ: детективи розслідують корупцію в Державіаслужбі – НАБУ

Але кредит довіри є поки що?

― Мені здається, що він зменшується, особливо на тлі того, що час летить дуже швидко, а результату менше і менше. Плюс погіршується ситуація загальноекономічна, плюс є маса риторики «настворювали різного роду структур».

Венеціанська комісія визнала зміни в український закон про вибори народних депутатів, який більше відомий як «Закон про партійну диктатуру», такими, що суперечать демократичним стандартам. Чому?

― Наскільки я знаю, його ще не застосовували. Ще ж виборів не було. Але все, що пов'язано з так званими закритими виборчими списками та порядком їхнього складання, черговістю кандидатів в них, далеке від якоїсь партійної демократії.

При цьому Венеціанська комісія прямо не говорить: позбудьтеся закритих списків.

― Вони й не можуть. Були раніше рекомендації по відношенню до закону про вибори і взагалі по цій партійній системі цілком: по обранню, за мажоритарною системою, за пропорційною мажоритарною системою. Закон про вибори нічого не має спільного з відкритими партійними списками, вийшла варіація на тему мажоритарки. Викликає також питання і конституційна норма щодо так званого імперативного мандата. За яким, якщо ми згадаємо, Фірсов і Томенко були позбавлені депутатських мандатів. Питання викликає і так званий імперативний мандат, і сам процес формування цих списків, тобто за тими процедурами, які є сьогодні; відсутність дійсно реального праймеріз, а не якихось піар-кроків, типу «голосуйте в інтернеті» і т.д.

Але ми ж не знаємо механізму, як люди голосували і як складали списки.

― Процедури немає. І це все, по суті, показує, що наші політичні партії, на жаль, зовсім не політичні, вони більше схожі на якісь корпорації. А регіональні організації це взагалі франшизи бізнес-корпорацій дуже часто. Як показує практика, вони мають дуже опосередковане відношення до тих людей, які можуть, якщо це можна назвати, вважати себе політиками. І альянси в місцевих радах теж можуть бути дуже вишуканими, які не відповідають генеральним лініям цих політичних партій. Це все показує ще й те, що дійсно необхідно шукати і шляхи прийняття нового закону про вибори, тим більше зараз дуже популярний теза про дострокові парламентські вибори, все на них чекають.

Венеціанська комісія є авторитетом?

― Україна ж все-таки член Ради Європи. У неї є зобов'язання певні. Тобто ми говоримо про побудову демократичної держави, це не тільки слова, але в тому числі певний імідж, це можливість розвитку економіки, це участь в різних міжнародних процесах, політична підтримка і т.д., і т.п. Тому ми дійсно, як правило, прислухаємося і враховуємо думку Венеціанської комісії. Тобто це така своєрідна експертиза, перевірка температури.

Візьмуться наші депутати до найближчих виборів переглядати цей закон про партійну диктатуру?

― Про це говоритимуть. Але я не думаю, що візьмуться. Тут не потрібно латати вже існуючий закон про вибори, хоча такий сценарій сьогодні і розглядається як можливий. І плюс ще таке питання, про це ОБСЄ весь час нагадує, що у нас ці зміни в закон про вибори можуть прийматися вже коли мало не стартує виборча кампанія.

Генпрокурор Юрій Луценко дав обіцянку боротися зі структурами мафіозного типу. Як би ви оцінили його заяву?

― Тут складно сказати, що мав на увазі Юрій Віталійович. Очевидно, мова йде в тому числі про олігархічні структури, тому що це структури, де бізнес злитий з владою, де можливості влади конвертуються в можливості збагачення.

Тобто мова йде про те, що у нас бізнес править політикою, а політика підлаштовує законодавство під бізнес?

― З одного боку, так. З іншого боку, бізнес і сам може бути політикою, тобто коли він не просто делегує повноваження, а сам входить в неї, безпосередньо впливає на політичні питання в економічних та інших сферах.

А є різниця - бізнес присутній в політиці або бізнес комусь делегує своє лобі?

― Я думаю, різниця є, тому що якщо ви комусь це лобі делегіруете, і виборці розуміють, що ви це зробили, адже структури лобізму в нормальних країнах існують, то все може бути прозоро. Тут зрозуміла цільова аудиторія. Коли вам розповідають про добробут всіх для всіх, але при цьому, по суті, приймають рішення в інтересах якоїсь галузі, якогось конкретного бізнесмена, ви ніяк не можете цього зрозуміти. Не випадково у нас багато бізнесменів йдуть в депутати. Адже вони йдуть не тільки за депутатською недоторканністю.

З приходом Луценка довіра до ГПУ підвищилася?

― По суті, у нас всі, за винятком патрульної поліції, правоохоронні структури з обмеженим рівнем довіри. Я думаю, що прокуратура - одна з таких структур. Чистка рядів, атестація прокурорів, набір регіональних прокурорів - нічого не відбулося за попередній час, тому тут перед Луценком стоїть непросте завдання. У нього є кредит довіри як у політика. Багато хто неоднозначно ставляться до зміни законодавства спеціально під Луценка, але якийсь кредит довіри у нього є. Але просто на заявах, гучних обшуках - якщо це не буде доведено до суду, якщо не буде наслідків всіх розслідувань, кредит довіри зменшиться. В першу чергу, політичний кредит довіри, тому що Луценко не сприймається як силовий людина правоохоронної системи. Він сприймається як політик, тому з нього попит більший.

Луценко збирається повернутися в політику і йому потрібно себе проявити на посаді генпрокурора?

― Безумовно, йому треба себе проявити. Причому завдання, які перед ним стоять, навіть складніші, ніж якби це був генпрокурор з системи. По-перше, тому що йому доведеться поламати цю систему. Це відразу не буде помітно. Йому необхідно також буде продемонструвати ефективне розслідування резонансних справ, які кілька років гальмуються, бо від нього цього і чекають.

Луценко став заручником ситуації?

― Але він сам це декларував.

(Радіо "Голос столиці", 14.06.2016)