Протягом двох днів від коаліції відокремилися дві фракції - «Батьківщина» і «Самопоміч». Про причини такого рішення, а також його наслідки для парламенту і всієї країни в ефірі радіостанції Голос Столиці розповіла політолог Юлія Тищенко.
Фракція «Самопоміч» заявила про вихід з парламентської коаліції. Про це повідомив її лідер Олег Березюк. Він додав, що вже подані документи в апарат ВР, щоб юридично оформити цю заяву. Нагадаємо, що днем раніше, 17 лютого, з коаліції вийшла і «Батьківщина». Таким чином дві фракції - БПП і «Народний фронт» - які залишаються в коаліції, налічують 217 депутатів при необхідному мінімумі в 226.
Про черговий виток політичної кризи і її наслідки для всієї країни на 106 FM розповіла політолог, голова ради «Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко.
Фракція «Самопоміч» заявила про вихід з парламентської більшості. Коаліція «Європейська Україна» припинила своє існування?
― Да. Де-факто коаліцію вже тривалий час фактично ми не бачимо, а де-юре, я думаю, після офіційного виходу «Самопомочі», вона припиняє існування. І тут розпочинається найцікавіше і найдраматичніше - це відчайдушні намагання повернути партії «Батьківщина» і «Самопоміч». Переформатування уряду, врахування з боку уряду вимог коаліційної угоди, чіткі прописуванні індикатори - це звучить фантастично, тому що були всі підстави для того, щоб це було зроблено раніше. Інший сценарій - це будуть намагання формування нової коаліції за допомогою депутатів Ляшка.
Депутатів Ляшка вистачить для коаліції?
― Плюс-мінус - так. Для створення коаліції вистачає, але питання до того, чи готовий дійсно Ляшко та на яких підставах увійти до більшості.Я думаю, мова йде про реальні пропозиції у вигляді якихось кадрових рішень.
Йдеться про місця в Кабміні?
― З одного боку, так. При входженні Ляшка ця коаліція, базова мега-частина — БПП і «Народний фронт» - може бути збережена. Це не гарантує абсолютно стабільності в роботі коаліції, це не буде гарантувати питання стабільності уряду і співпраці з коаліцією, але тим не менше, принаймні ці сценарії потенційних дострокових виборів, які можуть відбутися в разі того, якщо протягом 30 днів не буде народжено нову коаліцію, лишаються.
Президент зобов’язаний розпустити парламент?
― Це право президента, але не його обов'язок. Але, якщо мати абсолютно паралізовану систему управління у вигляді парламенту, нелегітимний уряд, це не вирішує всіх завдань, які сьогодні стоять в тому числі перед президентом та урядом. А завдання доволі амбітні. Як мінімум — транш черговий МВФ. Я думаю, що всім буде важко, і дуже мала ймовірність на певне виживання. Тобто коливання курсу гривні, певні економічні негаразди будуть продовжуватися.
Якщо радикали не погодяться повернутися до коаліції, є якийсь додатковий план по її збереженню?
― Не є секретом, що деякі голосування в парламенті відбувалися і за рахунок в тому числі навіть не стільки представників коаліції, а позафракційних, чи представників інших фракцій, наприклад «Відродження». Тому такі варіанти можливі, тим паче я вже не кажу про певні варіації з приводу «Опозиційного блоку», але з точки зору якихось іміджевих речей це для БПП та «Народного фронту» дорога в нікуди буде. І це дзеркально може повторити ті, м'яко кажучи, дуже резонансні помилки, які були свого роду зроблені після Помаранчевої революцій, коли був після «любих друзів» підписаний меморандум з Януковичем, коли він увійшов в уряд. Тобто історія перший раз йде так, як вона йде, а другий раз це може бути таким фарсом, м'яко кажучи. У разі таких відвертих позицій це може бути певним кроком для створення підстав для додаткових вибухів соціальної напруженості, а РПЛ, «Батьківщина» і «Самопоміч» будуть лише нарощувати критику і уряду, і президенту.
Порятунок коаліції шляхом залучення інших депутатів знімає питання передчасних виборів?
― Теоретично так.
Що тоді буде з нинішнім складом Кабміну?
― Нова коаліція - новий Кабмін. Це питання досить гостро стоїть вже енну кількість часу. Тобто потрібна буде, очевидно, нова коаліційна угода. І тут все залежить від того, хто зайде в цю коаліцію. У них можуть бути якісь інші погляди на те, що необхідно робити уряду в першу чергу. Розумієте, з різними урядами ми весь час говоримо про кандидатури: хто, куди. І ми дуже мало, полузаднім числом, говоримо, а що, власне, робити. І ось, до речі, якщо згадати в певному сенсі досить значимий приклад тієї коаліції, яка сьогодні розпадається вже де-юре, то там був тім-білдінг, вони прописували, що будуть робити. Там теж були різні, часто суперечливі позиції. Проте якісь напрямки були задані.
Політсили не влаштовує нинішня угода?
― Їх не влаштовує не сама угода, а то, як вона реалізується з боку уряду. І не тільки ж справа в коаліційній угоді. Справа взагалі у всіх аспектах взаємин між президентом, урядом і парламентом. Ось цей одвічний український трикутник. Депутати або політичні фракції мають певні свої амбіції, є певного роду різні групові, фінансові та інші інтереси. Далеко не завжди вони слідують декларованим правилами демократії. Це і породило кризу. Тобто багато політичних сил себе почували виключеними з того чи іншого процесу.
Допомогла б вийти з кризи відставка Яценюка?
― Є питання «Народного фронту», а це друга фракція за кількістю. Найпростіший шлях - це домовитися. Але домовитися не від слова «договірняк».
Президент може не розпустити ВР без коаліції?
― Може, але це просто загрожує ще більш складною ситуацією. Це абсолютно не вирішить для країни, для її можливого існування, ніяких завдань. Тому що економіка в дуже складному стані, а кредит МВФ не буде отриманий.
Тобто ситуація ще гірша, ніж перевибори?
― Так. Вибори і є можливість виходу з політичної кризи. Єдине, вибори у нас будуть за яким законом? Виборче законодавство не змінилося, закриті партійні списки, «мажоритарка» з усіма наслідками адмінресурсу. Ця система теж багатьом вигідна. І якщо гіпотетично припустити, що ці вибори будуть за тим же законом, то можна вже зараз прорахувати, яким може бути наступний парламент. Якщо порівнювати ті рейтинги, про яких говорять різні соціологи, то можна говорити про зростання підтримки «Опозиційного блоку» в окремих регіонах. Якщо ще подивитися на вибори до місцевих органів самоврядування, то ми бачимо цікаві тенденції навколо «Батьківщини» і «Самопоміч». Є той же Саакашвілі.
Його антикорупційна ініціатива може перерости в політичну освіту?
― Може, але для цього теж потрібні певні зусилля по популяризації, інформування і так далі. Це теж ресурси.
Дії президента якось можуть вплинути на ситуацію?
― Наскільки ми бачимо, президент намагається так чи інакше щось модерувати. При цьому у нього є свій напрямок в уряді - зовнішня політика, питання безпеки, він головнокомандувач. Плюс, у нього є право в разі чого розпустити парламент. З іншого боку, однією з причин, яка стала каталізатором останніх подій - це звинувачення з боку опонентів в, по суті, корупції соратників президента. Все ж почалося з конфлікту Кононенко-Абромавічус. І показовий цей зв'язок міністрів і фракцій. Тому тут у президента теж складна делікатна ситуація виникає. Можна подивитися ще на певного роду міжнародний контекст, на тиск з боку тих же міжнародних організацій, того ж МВФ. Тому тут солідарна відповідальність. Проте формально він не впливає і не може впливати на ситуацію в уряді і в парламенті. Однак ми чули різні версії, в тому числі і від представників його фракції в парламенті. Там теж є групи різні. Там йшлося мало не про якісь розіграши, якісь сценарії. Але, умовно, президент мало не закликав Яценюка піти у відставку в тій пам'ятній заяві до звіту уряду. І ця ситуація не вирішилася тим чином, нібито яким президент пропонував це зробити. Та й наскільки звільнення Арсенія Петровича цю кризу вирішить? Для мене однозначної відповіді немає. Залишається і питання реакції на це «Народного Фронту». Та й кандидатури на місце Яценюка БПП намагався озвучувати, і то був гострій критиці підданий. Там були різні персоналії названі, які пропонувалися в міністри. Але ми не чуємо зараз з боку політичних сил ні про одну фігуру, яка могла б потенційно замінити Арсенія Петровича. Немає конкретики - що ось такий кабінет буде, ось таку політику ми проводимо. Це, до речі, теж питання про політичну відповідальність.