Росія обіцяє ввести ембарго на товари з України, Олену Лукаш утримуватимуть під домашнім арештом, а силовики відзвітували про розслідування злочинів, скоєних проти активістів Майдану двома роками раніше. Ці та інші події в ефірі радіостанції Голос Столиці прокоментувала політолог Юлія Тищенко.
Судове засідання 19 листопада для Олени Лукаш пройшло досить сприятливо. Їй вдалося домогтися зняття електронного браслета, знизити суму застави і повернути громадянський паспорт. Відзначимо, що сума застави була знижена вдвічі - з п'яти до двох з половиною мільйонів гривень.
Тим часом Росія планує ввести торгове ембарго відносно України. За словами прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, через це країна не дорахується 600 мільйонів доларів прибутку.
Детальніше ці та інші події в ефірі радіостанції Голос Столиці прокоментувала голова ради Українського незалежного центру політичних досліджень, політолог Юлія Тищенко.
Наскільки адекватним вироком було відправити пані Лукаш лише під домашній арешт?
— Не хотілося б, щоб справа Лукаш була відволіканням уваги від інших кримінальних справ, тобто від тих звинувачень про вибіркове правосуддя умовно. Але все це вже набуло такого розголосу, що просто взяти, якось поховати повністю цю справу, я думаю, буде вже дуже складно. Чому? До умовної антискарбнички різних нерозслідуваних справ може додатись ця, в цьому дійсно є ризик.З Єфремовим вже стільки часу пройшло з моменту його затримання. Є і відповідні свідчення, причому вони публічні, щодо ролі його в тих подіях, які були на Луганщині. Незадоволення очікувань суспільства потенційно призводить до розхитування ситуації, до розхитування настроїв в середині України.
Чому судді не змогли нічого зробити щодо Єфремова?
— З судовою гілкою влади у нас взагалі перманентні проблеми. Неспроможність жодну резонансну справу довести бодай до якогось логічного кінця - це є діагноз того, що попри задекларовані реформи, на превеликий жаль, ми маємо те, що маємо.
Вчора ГПУ спільно з СБУ і МВД звітувала, як саме вона розслідує злочини проти Майдану. Чого вони досягли за ці два роки?
— Наскільки я розумію, там ще й докази зникли. Там майже 3 000 потерпілих, і потрібно ледь не десятиріччями проводити відповідного роду експертизи. Так говорить прокуратура. Я пам’ятаю, свого часу через кілька місяців після Майдану були прес-конференції і СБУ, і МВД про те, що там знайшли якісь відповідні докази, але ми досі не бачимо результатів.
Це навмисне затягування справи?
— Тут може бути сукупність різних обставин. А може, дійсно, якщо вже дотримуватись різних політичних конспірологій, якісь політичні домовленості з різними гравцями. Тих, хто може розслідувати, і тих, хто може бути задіяний у відповідних справах.
Чи варто виносити заочні звинувачення, якщо підозрюваний переховується десь?
— Це було б просто чесно по відношенню до тих, хто загинув на Майдані. Багато нинішніх політиків будували частково свої слогани стосовно розслідування цих злочинів. Якщо в силу об’єктивних причин розслідувати цю справу не можна, тоді потрібно чесно про це сказати. Але мені складно уявити того політика, який вийде перед суспільством і це зможе визнати. Поки ми не розставимо певні крапки над «і», ми будемо весь час ходити по такому замкненому колу.
Маємо заяву від президента Франції Франсуа Олланда, що Росія, США і Франція мають сформувати антитерористичну коаліцію у боротьбі з «Ісламською державою». Наскільки це реалістичний сценарій?
— Сьогодні можна дуже серйозно про це говорити, тому що тут ще і питання самих США стосовно відповідної коаліції, можливих узгоджень дій. Путіну вдалося після подій в Парижі українське питання на авансцену вивести цього саміту, певний порядок денний встановити.
Це тривожний сигнал для України?
— Звичайно, українська тема відповідно до розвитку подій в Сирії, відповідно до того, що відбувається сьогодні в Європі, у якої свої проблеми, пов'язані з кризою міграційною може відсунутися на другий план. Чи забудуть нас, чи ми станемо розмінною монетою, значною мірою залежить ще й від нашої позиції.
Як протидіяти такій можливості, що про нас забудуть?
— Україні потрібно бути активною. Мінські домовленості нереалістичні в силу того, що пропонується, і в силу того, що ні контролю над кордонами, ні демілітаризації, ні обміну полоненими, не кажучи вже про певний глухий кут в розв'язанні саме політичних питань, немає. Потрібно ставити питання про розширення відповідних форматів, можливо, про їх зміну, мати проактивну позицію.
Чи справді Росії потрібно вводити ембарго на українські товари?
— Це і економічна, і політична реакція Росії на те, що зона вільної торгівлі з ЄС розпочне працювати. Якщо говорити про ситуацію в торгівельних стосунках Україна–Росія, то за минулий рік товарообіг скоротився. Зокрема, експорт українських товарів майже на 60% впав до Росії. Та ж Молдова чи Грузія - я не говорю, що в них шалений економічний розвиток, але всі ці російські ембарго на ті чи інші товари їм дозволили, скажімо, переорієнтувати свої ринки збуту продукції. Зокрема, харчової, винної. Це було складно. Але це вдалося.
Як розвиватиметься ситуація з виборами у Кривому Розі?
— Стосовно історії Вілкулів. Дніпропетровська, різних команд, різних інтересів, то Кривий Ріг давно і довго вважається певною вотчиною цієї родини. І були, зокрема, за часів Януковича, так проблеми між Вілкулами і рештою дніпропетровських команд. Причому, там і певні історичні, і економічні підтексти існують. І спостерігачам, і команді кандидата від «Самопомочі» треба було добре спрацювати у збиранні такого роду доказів, які можуть довести, що вибори там пройшли не чесно. Тому що Кривий Ріг в Дніпропетровській області - це дуже значиме місто, але і дуже складне.