Про це засвідчують результати опрацювання Українським незалежним центром політичних досліджень Опитувальника щодо запровадження кращих практик у сфері свободи зібрань. Цей Опитувальник, опублікований 21 вересня цього року, було підготовлено Спеціальним доповідачем ООН щодо свободи мирних зібрань, Маіною Кіаі, та Спеціальним доповідачем ООН щодо позасудових, колективних і свавільних страт, Кристофом Хейнсом (див. http://freeassembly.net/reports/managing-assemblies-checklist/).
Він засновується на рекомендаціях більш як 50 країн світу та побудований таким чином, щоб надати користувачу можливість встановити, які з рекомендацій вже були виконані на національному рівні, та допомогти оцінити рівень забезпечення національними органами влади реалізації права на зібрання. Він складається зі 100 індикаторів за 10-ма розділами, які відповідають основоположним принципам у сфері свободи зібрань. Ці індикатори охоплюють увесь спектр «менеджменту зібрань» та включають заходи, які вживаються до, під час та після проведення зібрання.
Відповівши на усі запитання опитувальника, УНЦПД встановив, що Україна має лише 19 «балів» із можливих 100 (і це ще за дуже м’якого підходу до деяких питань!). Головна причина такої жахливої ситуації полягає у відсутності належного законодавчого поля щодо свободи зібрань. Адже, хоча свобода мирних зібрань, свобода вираження поглядів і асоціації гарантовані Конституцією України та Україна є стороною більшості міжнародних договорів у сфері прав людини, вже протягом 25 років незалежності в країні немає спеціального закону про свободу зібрань як і немає належних, сучасних відомчих актів (зокрема, актів Національної поліції), якими регулювались би питання менеджменту зібрань. Через це, наразі органи влади мають багато можливостей для свавілля та порушення прав людини.
Результати опитування щодо України буде надіслано Спеціальному доповідачу ООН щодо свободи мирних зібрань, Маіні Кіаі.