18 грудня 2017 року у Житомирі відбувся public talk на тему «Безпечна реінтеграція Донбасу: людський вимір». Це було восьме місто, яке відвідала команда громадського марафону #Навіщо_Нам_Бути_Разом? Нагадаємо, марафон проходить за участі УНЦПД та Єдиного координаційного центру «Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій» та за підтримки посольства Швейцарії в Україні.
Учасники АТО, вимушені переселенці, громадські активісти, волонтери та представники ЗМІ взяли участь у дискусії стосовно того, які ризики та можливості передбачає реінтеграція Донбасу, що робити після звільнення тимчасово окупованих територій та як протистояти пропаганді з боку агресора.
На думку експерта Українського незалежного центру політичних досліджень Юлії Тищенко, реінтеграція змінює обидві сторони. Що саме відбуватиметься після деокупації, залежить від того, якою буде країна загалом.
Найскладніше питання про спільне життя з Донбасом після відновлення єдності України озвучила Ольга Литвин, дружина загиблого в АТО: «Землі не буває без людей. Як бути з тими, хто вже зробив свій вибір і він не на користь української держави?»
Психолог Житомирського військового шпиталю Олена Масик зауважила: «Від припинення бойових дій до реінтеграції пройдуть десятки років. Адже з обох боків дуже багато негативних почуттів».
Учасник АТО Валерій Логінов був категоричним: «Ми не будемо інтегрувати Україну у так звані ДНР-ЛНР. Ті території мають інтегруватися до України та жити за її правилами».
Як і в інших містах, де пройшов марафон, у Житомирі був висловлений широкий спектр думок щодо відповідальності людей, які опинилися в окупації. Хто є колаборантом, а хто - жертвою конфлікту?
Вимушений переселенець з Красного Луча Олександр вважає: ставлення до всіх жителів ОРДЛО буде «двояким». У них «немає бачення України», тож на певний час їх потрібно обмежити у виборчих правах. На звільнених територіях Донбасу мають діяти цивільно-військові адміністрації, а підтримувати порядок - посередники з міжнародних миротворчих структур.
Інший переселенець, Олексій, переконаний: реінтеграція буде успішною, якщо зміниться вся Україна. За його словами, часто ми самі відштовхуємо людей «з того боку», коли всіх підряд називаємо «сєпарами» та «лугандонами».
Політолог з «Єдиного координаційного центру» Олег Саакян визначив ще одну небезпеку подібних маркерів: якщо жителі Донбасу - поголовно «сєпари», значить, війна має внутрішні причини. Хоча насправді, починаючи з лютого-березня 2014 року, за відділення від України здебільшого «мітингували» завезені з Росії «активісти».
Жанна Соловйова з «Фонду громади Житомира» звернула увагу на те, що поступову реінтеграцію необхідно починати на локальному рівні: «Переселенці збагатили Житомирську область». За її словами, до міста приїхали люди з одним наплічником, але змогли заснувати нехай малий, але власний бізнес.
Голова ГО «Мир на долоні» Ірина Гладка також підтвердила: їх Союз переселенців регулярно проводить спільні заходи з житомирянами, адже проблеми у них багато в чому спільні - отримання житла та працевлаштування. Для їх вирішення недостатньо зусиль волонтерів - має підключитися держава. Зокрема, потрібні зміни до законодавства, яке стосується переселенців: окремі положення слід узгодити одне з одним.
Олена Литвин вважає: ВПО є дієвим «каналом комунікації» з жителями тимчасово окупованих територій, адже між ними зберігаються особисті зв’язки. Саме через них і формується довіра.
Дізнатися більше можна на сторінці марафону у Фейсбуку https://www.facebook.com/chomumyrazom/