30 червня 2017 року у Харкові за участі УНЦПД і Єдиного координаційного центру «Донбас» та за підтримки Посольства Швейцарії в Україні відбувся громадський марафон #Навіщо_Нам_Бути_Разом?, в якому взяли участь представники місцевих спільнот - учасники АТО, вимушені переселенці, волонтери, громадські активісти, журналісти та експерти. Ведучим заходу виступив журналіст Андрій Куликов. Харків став третім містом, де обговорювалися шляхи та умови безпечної реінтеграції.
У першій частині марафону спікери та учасники спробували розібратися з визначенням поняття реінтеграції. Експерт УНДПД Юлія Тищенко акцентувала увагу на правовому аспекті терміну: реінтеграція - це набуття громадянства з відповідними правами та можливостями. Тому однією з її головних умов є сильний державний суверенітет. І тут Україна стикається з безпрецедентними викликами: гібридною війною, коли зовнішні сили інспірують внутрішні конфлікти, та «класичною» збройною агресією.
Олег Саакян з Координаційного центру «Донбас» відзначив, що кінцева мета реінтеграції - «нормальне життя», яке передбачає, що держава виконує свої функції, а громадяни мають можливість реалізувати власні права. Тому питання про «спроможність держави» не зводиться лише до повернення суверенітету на Сході: інтеграційні процеси мають охоплювати всю Україну, де є інші потенційно конфліктні території (від Бессарабії до т.зв. «Бурштинових республік»).
Ще один спікер, виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія» Володимир Лупацій, поділився своїми думками стосовно умов безпечної реінтеграції. Він вважає, що ті законопроекти, які оговорюють механізми повернення суверенітету, запустили чергову хвилю політичної конкуренції замість того, щоб запропонувати прагматичні рішення. Натомість безпечна реінтеграція передбачає вибір таких темпів, методів і форм, які дозволять уникнути ризику виникнення нових конфліктів та загрози цілісності країни.
В умовах гібридної війни вкрай актуальним є питання про правовий статус та ставлення суспільства до тих людей, які залишилися на тимчасово окупованих територіях. Учасники дискусії дійшли згоди, що підхід до населення ОРДЛО має бути диференційованим. Як зауважив Юрій Корсунов зі «Спілки ветеранів АТО», тих, хто «не сприймає Україну» та свідомо порушує її законодавство, слід позбавляти громадянства. З ним погодилася Ірина Магрицька, переселенка з Луганська, яка зараз мешкає у Івано-Франківську та приєдналася до обговорення по Skype. На її думку, ВПО слід «перевіряти на любов до України», адже навіть на підконтрольних територіях деякі вчителі та директори шкіл насаджують антиукраїнську пропаганду.
Разом з тим, як зазначив Олег Саакян, серед мешканців окупованих територій досить значну частку складають «безправні» люди або «вимушені колаборанти». Це вчителі, лікарі, комунальні працівники, які, перш за все, намагаються просто вижити. За них варто «боротися», причому не тільки пропонуючи програми соціальної підтримки. Головною умовою їх «повернення до України» є відновлення взаємної довіри. За словами Ірини Копіної з «Лабораторії мирних рішень», важливим аспектом реінтеграції є створення єдиного інформаційного простору, а це не просто поширення українського мовлення на непідконтрольні території, але й підвищення якості контенту. Ще важливіше - показати жителям ОРДЛО перспективи «життя разом» з Україною через конкретні локальні ініціативи, що сприятимуть встановленню діалогу.
Водночас має змінитися й ставлення до ВПО, адже сьогодні влада сприймає їх переважно як «об’єкт», який потребує допомоги. Між тим, самі переселенці хочуть реалізувати власну суб’єктність і готові об’єднуватися для вирішення своїх проблем. Дещо парадоксальним чином, вони є чи не найактивнішою частиною громадянського суспільства. Юлія Тищенко переконана: громадські організації, які «занурені» у проблеми, пов’язані з конфліктом на Сході, слід активно долучати до розробки альтернативних законопроектів щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Тоді запропоновані проекти наберуть реальної суспільної ваги і не будуть «законодавчим спамом».