Млявість політики України на тлі агресивної, системної політики Росії у Криму. Так охаректиризував ситуацію перший заступник міністра МінТОТ (Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб) Юсуф Куркчі під час презентації видання «Політика щодо Криму. Рекомендації», підготовленого експертами Українського незалежного центру політичних досліджень.
Якщо для когось із українців Крим – це «відрізаний окраєць», то для Юсуфа Куркчі це «відрізана батьківщина». І з її тимчасовою втратою він ніяк не збирається миритися.
Стратегія української держави щодо всіх понад 2 млн. громадян України, котрі залишилися в Криму, така: усіх їх Україна вважає своїми громадянами, попри те, що левова частка цих людей змушена була під примусом узяти громадянство країни-окупанта. Після деокупації півострова держава гарантує не переслідувати їх, за винятком відвертих колаборантів. Утім, до звільнення Криму ще далеко, а реальної допомоги люди, які залишилися під окупацією, та ВПО-кримчани потребують зараз. Якої?
Насамперед Україна має підтримувати своїх співвітчизників, яких переслідує окупаційна влада за їхню політичну позицію, сиріч за невизнання анексії Криму. На сьогодні в Криму понад 60 осіб ув»язнено за політичними мотивами, переважно це кримські татари, які чинять мирний опір окупаційній владі. 100 дітей залишилися без батьківської опіки. «У бюджеті закладено 97 млн грн. на допомогу політв»язням та їхнім сім»ям, - каже Юсуф Куркчі. Проте зауважує, що розроблений МінТОТ разом з експертами законопроект щодо допомоги кримським політв»ягням, який і має стати законодавчим підґрунтям для заснування Фонду допомоги політв»язням, досі лежить без руху у Верховній Раді.
Масово ж кримчани та ВПО з Криму потребують, здавалося б, елементарних речей – бодай своєчасного та повноцінного надання адміністративних послуг. І через чотири роки після анексії півострова Росією у нас з цим є чималі проблеми. «Виходячи зі звернень кримчан до обласних державних адміністрацій, найбільше питань існує стосовно поновлення та отримання документів; отримання довідки внутрішньо переміщеної особи; соціальної допомоги; працевлаштування; здобуття освіти», - констатує Юлія Тищенко, експерт УНЦПД, яка курувала підготовкою видання «Політика щодо Криму. Рекомендації». За її словами, одним із найактуальніших питань є отримання міграційних послуг (70% від загальної кількості звернень). З початку незаконної окупації кримського півострова по отримання адміністративних послуг у прикордонному регіоні звернулися 81,7% від загальної кількості ВПО-кримчан (найбільше звернень - щодо оформлення, видачі або обміну закордонного паспорта; вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки у зв’язку з досягненням 25-річного та 45-річного віку; оформлення,; видачі ID-картки; оформлення різних видів соціальних виплат). Вочевидь, є нагальна потреба в облаштуванні достатньої кількості центрів надання адміністративних послуг в регіоні, прилеглому до окупованого півострова, висновковує Юлія Тищенко.
Як свідчать дослідження, оприлюднені у виданні, попри відсутність шляхів сполучення з «материковою» Україною (окрім автомобільного), мешканці Криму досить мобільні, Так, за 9 місяців року адмінмежу між півостровом та вільною Україною перетнули 27100 осіб. «Повірте, мета таких поїздок – не походити по магазинах, а вирішити свої проблеми – оформити дитині свідоцтво про народження, отримати закордонний паспорт, вклеїти фотокартку при досягненні певного віку тощо. Це ланка, що пов»язує громадян України в криму із державою, - говорить Юсуф Куркчі. – але дуже часто все, що робить держава на цьому шляху, - тільки перевіряє документи. Наблизити центри надання адміністративних послуг до людей з Криму – ось завдання». Натомість на КПП немає навіть людських умов, наприклад, прикордонник зайвий раз подумає, чи випити склянку води, чи тією водою помити руки, адже і вода на КПП дефіцитна, і її возять з собою з «великої землі». Кримчани не можуть проігнорувати разючий контраст між нашими пунктами пропуску на адмінмежі та добре облаштованими російськими.
Під час презентації Юлія Тищенко також окреслила ті сфери послуг, які надає держава своїм кримським співвітчизникам у різних сферах, і виокремила зпоміж них освітні. Освіта, каже аналітикиня, одна з тих небагатьох галузей, де алгоритм дій для кримчан, які прагнуть вчитися в українських вишах, чітко прописаний і зрозумілий. Проте цього річ випускники можуть зіштовхнутися із труднощами – у школах Криму тепер їх зобов»язуютьб подавати довідку про те, в який вищий освітній заклад вони мають вступати. Напротивагу освітній галузі, за словами пані ищенко, «надання медичних послуг – терра інкогніта: навіть у контексті медичної реформи ніде не піднімається питання про можливість надання медичних послуг мешканцям Криму».
У виданні також порушено тему санаційної політики України. Автор цього розділу, аналітикиня УНЦПД та радник Мінінформполітики Юлія Каздобіна, зауважила, що українська санкційна політика недосконала. Закон приймався нашвидкуруч, протягом шести днів пройшов два паралменстьких слухання, тож має чимало прогалин, каже пані Каздобіна. Скажімо, складно визначити роль запроваджених Україною санкцій. А втім, із санкціями йде в розріз досі чинний закон про вільну економічну зону «Крим». Попри урядову постанову, якою припинено офіційно торгівлю з Кримом, закон про ВЕЗ існує.
Як зробити діяльність органів державної влади системною та ефективною у двобої з Росією за кримчан та за півострів Крим?
Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, наголосив, що існують насамперед об’єктивні труднощі, куди він відніс і відсутність в України досвіду спілкування з окупованим територіями. «У світі взагалі не вельми багатий досвід вибудовування алгоритмів діяльності органів державної влади щодо окупованих територій. Досвід Грузії, Кіпру, Придністров»я, екс-Югославії стосується малих територій та неспівмірний за масштабом виклику, з яким зіштовхнулася Україна у випадку анексії Криму, - переконіє пан Дуда. - Тому Україна не може скористатися цим досвідом». Та водночас експерт зауважив на прогалинах, які за чотири роки могла би ліквідувати Укарїна. Зокрема, Україна не змогла переформатувати органи влади до нових умов, і ЦОВВ залишилися залежними від старої законодавчої та нормативної бази. Як приклад Дуда назвав існування представництва Президента у Криму та часткові функції моніторингу за правами людини в Криму, які є в повноваженнях омбудсмена ВР. «Це створює неправильну управлінську картину, дублювання функцій, зайву витрату ресурсів, - підсумував експерт проекту УНЦПД. – «Точки входу» інформації і «точки виходу» злагоджених управлінських рішень немає. Але такою «точкою», за визначенням, має бути Міністерство з питань тимчасово окупованих територій». Сьогодні, вважає пан Дуда,функціональне навантаження на МінТОТ не співмірне з тією ресурсною основою, якою забезпечив міністерство законодавець.
Посібник «Політика щодо Криму. Рекомендації», створений, до слова, без участі держави, а зініційований громадською організацією та підтриманий посольством Великої Британії В Україні, - це, за словами Юлії Тищенко, спроба запропонувати способи та дії, завдяки яким можна оптимізувати та зробити ефективнішою політику України щодо Криму в різних галузях.
Стаття підготовлена в рамках проекту «Зміцнення потенціалу уряду України в роботі з переселенцями з Криму та його мешканцями». який УНЦПД здійснює за підтримки посольства Великої Британії.
