Боротьба за «відкриті» списки

Боротьба за «відкриті» списки
 UCIPR brandbook  eu reforms  demokracy

 

Відразу хочу перепросити шановних читачів. Цей текст не зовсім для вас. Він для народних депутатів. Та й то не для всіх. А лиш для тих, чий підпис є під Коаліційною угодою, яку ніхто не скасовував.
Зараз на розгляді у Верховній Раді України знаходяться 5 проектів законів, які стосуються проведення виборів. Це:
• Проект Виборчого Кодексу України №3112 (внесений В.Писаренком)
• Проект Виборчого Кодексу №3112 - 1 (внесений А.Парубієм, О.Черненком, Л.Ємцем)
• Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України», №1068 (внесений Ю. Мірошниченком)
• Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України (за відкритими партійними списками)» №1068-1 (внесений Ю.Тимошенко та інш.)
• Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» №1068-2 (внесений В.Чумаком Н.Агафоновою; Н.Новак; П.Різаненком; Л.Ємцем).
Всі ці проекти вже понад два роки практично без руху лежать в парламенті. Їх не ставлять на голосування, оскільки групи та фракції ніяк не можуть визначитися, за якою ж виборчою системою їм прориватись у наступне скликання Ради. Однак з виборчим законодавством таки доведеться щось робити, бо чергові вибори (планові – восени 2019 р.) наближаються, а проводити їх за законом Януковича якось «не комільфо».
Профільний комітет Верховної Ради рекомендував голосувати всі п»ять законопроектів, а отже, найімовірніший сценарій наступний:
- Всі законопроекти вносяться в зал
- Лише окремі депутати заявляють про свою підтримку тому чи іншому законопроекту
- Більшість фракцій та груп не приймають рішення, щодо підтримки того чи іншого законопроекту, а оголошують «вільне голосування»
- В залі всі п'ять законопроектів провалюються
- Навесні 2018 року звідкись «раптово» з'являється новий законопроект і швиденько проходить, без обговорення, без участі експертів та громадськості.
Це найгірший для країни розвиток подій. Подібну ситуацію ми мали з законом про місцеві вибори. А потім депутати пояснюватимуть, що реформа не вдалася, бо було дуже багато законопроектів з цікавими ідеями, ефективними системами, - іншими словами, депутати щиро брехатимуть.
От для того, щоб наші обранці не заплуталися, і написано цей текст.
Якщо жоден з п»яти розроблених депутатами законопроектів про вибори не збере більшості голосів, нардепам треба згадати власні обіцянки і порівняти, чи відповідні вони цим законопроектам.
Отже, Коаліційна угода обіцяє: «Відмова від змішаної (пропорційно-мажоритарної) виборчої системи та запровадження пропорційної виборчої системи виборів до Верховної Ради України, за якої виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів в багатомандатних виборчих округах (пропорційна система з відкритими списками)».
Це означає:
1. «Відмова від змішаної (пропорційно-мажоритарної) виборчої системи» – вибори народних депутатів за чинним законом проводити не можна. Треба приймати новий закон.
2. «У багатомандатних округах» - тобто в кожному окрузі розігрується більш ніж одне депутатське місце.
3. І самих округів більше, ніж один.
4. «Виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів» - це значить, що виборець голосує не лише за партію, а й за кандидата від партії і визначає, хто саме з кандидатів стане депутатом.
5. «Пропорційна система з відкритими списками» - партія отримує кількість мандатів пропорційну до кількості виборців, які за неї проголосували, але хто з кандидатів від цієї партії стає депутатом, визначає виборець.
От на відповідність цим п’яти критеріям і будуть проаналізовані всі законопроекти. І чи відповідають вони Коаліційній угоді насправді? Розберемось.


Законопроект №3112
Право висувати кандидатів на виборах матимуть виключно партії. Партії висуватимуть загальнодержавний список, в якому кожен кандидат закріплюватиметься за одним із 450 територіальних виборчих округів. У виборчому бюлетені в алфавітному порядку зазначатимуться прізвища, імена та по батькові всіх включених до нього кандидатів. Виборець матиме право проголосувати лише за одного із кандидатів. Право на участь у розподілі депутатських мандатів матимуть партії, які у загальнодержавному окрузі отримали на свою підтримку не менше 3% голосів виборців.
Для розподілу мандатів ЦВК ранжує кандидатів у кожному із списків партій, які подолали виборчий бар’єр, у порядку спадання поданих за них голосів у відповідних ТВО. Після цього кількість голосів за кожного кандидата у депутати від кожної партії ділиться на сумарну кількість голосів, поданих за всіх кандидатів від відповідної партії, і визначається порівняльний показник. Для кандидата, який за результатами ранжування кандидатів у списку отримав перше місце, порівняльний показник становить сумарну кількість голосів за всіх кандидатів, тобто він отримує гарантоване право на отримання мандата. Після визначення порівняльних показників для всіх кандидатів від усіх партій, кандидатів ранжує ЦВК в порядку спадання порівняльних показників. Мандати отримують кандидати, які мають 450 найбільших порівняльних показників.
А тепер аналізуємо.
Законопроект передбачає відмову від змішаної системи? Так.
Чи передбачені багатомандатні округи? Ні.
Чи округів більше ніж один? Так.
Виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів? Так.
Чи отримає партія пропорційну кількість мандатів? Ні.

Отже, законопроект відповідає трьом з п’яти критеріїв.

 

Проекти №№ 3112-1 та 1068-2
Оскільки проект 1068-2 є фактично витягом з проекту Виборчого кодексу, аналізуватимемо їх разом.
Парламентські вибори проводитимуться у 27 виборчих регіонах, межі яких загалом враховуватимуть межі областей. Кожна партія висуватиме два типи списків – єдиний список кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі та списки кандидатів у відповідних виборчих регіонах, з яких формуватиметься єдиний список кандидатів. У виборчих регіонах виборці голосуватимуть за відповідні регіональні списки, а не за єдиний список кандидатів. Голосування здійснюватиметься шляхом вписування порядкового номера списку до виборчого бюлетеня. Крім того, виборець факультативно може проголосувати також і за окремого кандидата, включеного до списку, за який він голосує (також шляхом вписування його порядкового номеру до бюлетеня). Бюлетень, в якому не буде зазначено жодного порядкового номеру списку, вважатиметься недійсним.
Право на участь у розподілі депутатських мандатів отримуватимуть лише ті партії, на підтримку регіональних списків яких у загальнодержавному виборчому окрузі подано щонайменше 4% голосів виборців. Після визначення партій, які подолали виборчий бар’єр, ЦВК визначатиме виборчу квоту – кількість голосів, необхідну для отримання одного мандата. Ця квота визначатиметься діленням кількості всіх голосів у загальнодержавному окрузі за всі регіональні списки партій, які подолали виборчий бар’єр, на конституційний склад Верховної Ради України (тобто 450 місць). Після цього ЦВК визначатиме кількість мандатів, які отримуватиме кожен регіональний список партії.
Для цього кількість поданих за нього голосів у виборчому регіоні ділитиметься на виборчу квоту, і отримане число округлюватиметься до цілого числа. Ці мандати отримуватимуть кандидати від партії у виборчому регіоні, які отримали на свою підтримку найбільшу кількість голосів виборців. Нерозподілені в округах місця партії отримає список кандидатів від цієї ж партії у загальнодержавному виборчому окрузі. Місця, відведені списку кандидатів від партії у загальнодержавному окрузі, заміщуватимуться у порядку черговості, визначеної списком; при цьому кандидати, обрані у виборчих регіонах, не враховуватимуться.
Єдиною відмінністю від проекту кодексу 3112-1 є зменшення прохідного бар’єру до 3%. В усьому іншому виборчі системи, запропоновані цими законопроектами є тотожними.
І знову аналізуємо:
Законопроект передбачає відмову від змішаної системи? Так.
Чи передбачені багатомандатні округи? Так.
Чи округів більше, ніж один? Так.
Виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів? Так.
Чи отримає партія пропорційну кількість мандатів? Так.
Отже всіх п’яти критеріїв дотримано.


Законопроект № 1068
Вибори відбуваються за пропорційною виборчою системою в загальнодержавному виборчому окрузі з закритими партійними списками. Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована, або виборчий блок партій за умови, що всі партії, які входять до його складу, зареєстровані.
Виборчий блок може бути утворено двома і більше партіями, на підставі рішень з'їзду (зборів, конференції) кожної з цих партій. Кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може бути меншою від вісімнадцяти осіб і більшою за 450.
Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали один і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному виборчому окрузі. Отже, в запропонованому проекті застосовано найпростіший спосіб розподілу мандатів за пропорційною системою з закритими списками.
Цікаво: В різних частинах проекту закону згадується різний прохідний бар’єр - 1% і 3%. І незрозуміло, який саме бар’єр пропонується використовувати.
Законопроект передбачає відмову від змішаної системи? Так.
Чи передбачені багатомандатні округи? Ні.
Чи округів більше, ніж один? Ні.
Виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів? Ні.
Чи отримає партія пропорційну кількість мандатів? Так.
Лише два з п’яти критеріїв дотримано законопроектом, який запропонував Юрій Мірошниченко.

 

Законопроект №1068-1
Вибори відбуваються за пропорційною виборчою системою в загальнодержавному виборчому окрузі з закритими партійними списками. До загальнодержавного виборчого списку від партії включається не менше ста і не більше чотирьохсот п’ятдесяти кандидатів у депутати. Особа, включена до загальнодержавного виборчого списку, повинна бути закріплена за одним з 450 територіальних виборчих округів. Перші десять осіб у загальнодержавному виборчому списку за територіальними виборчими округами не закріплюються. Право на участь у розподілі депутатських мандатів у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі отримують кандидати у депутати від партій, на підтримку виборчих списків яких у межах загальнодержавного виборчого округу подано п’ять і більше відсотків дійсних голосів виборців. Депутатські мандати розподіляються між списками партій пропорційно до кількості отриманих голосів.
Цікаво: Автори законопроекту пропонують надати партіям можливість змінювати порядок розташування кандидатів у списку після виборів. Причому це не обов’язок партії, а її право.

І знову аналізуємо:
Законопроект передбачає відмову від змішаної системи? Так.
Чи передбачені багатомандатні округи? Ні.
Чи округів більше ніж один? Ні.
Виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів? Ні.
Чи отримає партія пропорційну кількість мандатів? Так.
І цей законопроект виконує два з п’яти критеріїв.


Отже, як бачимо, у народних обранців, підписи яких досі стоять під Коаліційною угодою не такий великий вибір. Або 1068-2, або 3112-1.
І не переплутайте, будь ласка.


Євген Радченко,
головний експерт групи з виборчої реформи РПР, директор з розвитку ГО "Інтерньюз-Україна"
(«Україна молода», 04.10.2017)