Україна-НАТО: спільна невійськова співпраця у протидії гібридній війні

Україна-НАТО: спільна невійськова співпраця у протидії гібридній війні

Наскільки ефективно українська влада використовує можливості невійськової співпраці з НАТО? Які нові майданчики для цього пропонує нам Північноатлантичний альянс? Як побудувати діяльність платформи Україна-НАТО з вивчення гібридної війни і яким цінним досвідом у цьому контексті може поділитися Україна? Як захистити кібер-простір від нових небезпек і як може допомогти в цьому Україні Альянс? І врешті, чому шлях нашої країни до євроатлантичної інтеграції такий тривалий? Чи не тому, що головним рушієм цього процесу, особливо в роки після Майдану, є громадянське суспільство?
Ці питання – окремо і в комплексі – обговорювали 9 лютого в Києві учасники міжнародного круглого столу «Україна – НАТО: невійськова співпраця як спільна відповідь гібридним загрозам». Захід організували УНЦПД спільно з представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні за співпраці з представництвом НАТО в Україні та Центром глобалістики «Стратегія ХХІ».
Учасники заходу:
Оксана Сироїд, заступник Голови Верховної Ради України,
Ян Пєкло, посол Республіки Польща в Україні,
Александер Вінніков, голова Представництва НАТО в Україні,
Габріеле Бауманн, голова представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні,
Світлана Конончук, виконавчий директор УНЦПД,
Сергій Шутенко, директор департаменту міжнародної безпеки МЗС України,
Гінтарас Багдонас, директор Центру передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки,
Аліна Фролова, радник міністра інформаційної політики України,
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»,
Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України,
Вітлаій Мартинюк, аналітик з безпекової політики УНЦПД,
Дмитро Золотухін, директор Інституту постінформаційного суспільства,
Євген Докунін, керівник проекту «Веб-безпека»
та низка інших вітчизняних експертів з міжнародної, безпекової та інформаційної політики.
«Гібридний характер агресії РФ проти України довів, що військова сила не відіграє виняткову вирішальну роль. То й протидія такій агресії має бути комплексною, із застосуванням широкого спектру засобів невійськового характеру: дипломатичних, інформаційних, економічних, енергетичних, кібернетичних, психологічних тощо», - вважає аналітик УНЦПД Віталій Мартинюк, який модерував одну з панелей круглого столу. Він оприлюднив дані експертного опитування, проведеного напередодні, у січні 2017 року, Українським незалежним центром політичних досліджень: більшість (74%) учасників опитування вважають, що основою для протидії сучасним гібридним загрозам може стати розвиток невійськової співпраці України з НАТО. Найважливішими сферами такої співпраці експерти назвали інформаційну безпеку, кібер-безпеку, науку і новітні технології, енергетичну безпеку і стратегічні комунікації. Абсолютна більшість опитаних (87%) відзначили необхідність приєднання України до роботи центрів передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки, стратегічних комунікацій і кібер-безпеки, що посилить опірність України агресору.
Тільки така, невійськова, форма співпраці і є єдино можливою між Україною й Альянсом і тепер, і в майбутньому, переконаний директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін. «Війни четвертого покоління включатимуть невійськові аспекти як ключові», - певен експерт. Тому, на його думку, у сфері стратегічних комунікацій наша країна може стати не так об»єктом інтелектуального донорства, як джерелом набуття знань для фахівців НАТО про різні методи та форми гібридної війни, адже українці реально стикаються з ними щодня відтоді, як почалася збройна агресія РФ на Донбасі та окупація Криму.
За словами Александера Віннікова, голови Представництва НАТО в Україні, пакет невійськової допомоги Альянсу Україні включає 40 напрямків та заходів, зокрема у галузі безпеки та оборони, «втім, союзники мають намір запровадити і нові напрямки, зпоміж них – створити платформу для обміну інформацією про методи гібридної війни, проводити дослідження, ділитися знаннями, де знання, отримані Україною за останні три роки, є цінними». Серед нещодавно впроваджених програм пан Вінніков називає «Наука для миру та безпеки», програма з розвитку стратегічних комунікацій. Разом з тим, провадить очільник представництва НАТО, Альянс фокусується на допомозі Україні з тим, щоб країна могла стрімко розвиватися, протистояти агресії, але водночас впроваджувати реформи, досягати верховенства права та посилювати демократичні процеси.
Чи дослухається українська влада цих наполегливих порад своїх європейських та євроатлантичних партнерів? Чи справді, попри заяви про намір провести всенародний рефрендум щодо вступу в НАТО, Київ прагне потрапити «під парасольку» Північноатлантичного альянсу? І чи, врешті-решт, ця «парасолька» є універсальним порятунком?
Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, має певні сумніви. «Ми живемо в ситуації постбіополярного світу, але ми досі цього не усвідомили: ні Україна, ні також НАТО, - каже він. – Архітектура безпеки, ретельно вибудувана після ІІ Світової війни і опорну частину якої представляло НАТО, застаріла. Тому ми живемо в старих термінах і категоріях і не хочемо цього усвідомити. Тож сьогодні маємо говорити не про гібридні загрози, а про гібридну війну. В Альянсі і досі не збагнули, що Росія веде війну також проти НАТО. Його східний пояс безпеки, який існував до 2014 року, зруйновано. Але Альянсові важко повернути себе з категорій безпеки в категорії оброни». Якщо НАТО не зрозуміє, що слід максимально підтримати Україну та прилеглі території, які перебувають у зоні ризику російської агресії, воно програє цю війну, - резюмує пан Перепелиця.
Присутні висловлювали думку, що в нових умовах українська влада поводить себе дещо розгублено, і досі не має концепції, остаточної мети співпраці з Альянсом. На думку посла Польщі в Україні Яна Пєкла, «концепція може полягати не в тому, щоб стати членом НАТО, а щоб узяти те, що можливо від такої співпраці».

Breadcrumbs