Віталій Мартинюк: "Трамп-кандидат і Трамп-президент - це можуть бути два різних політика"

Чи виправдані перестороги щодо різкої зміни політики США за президентства Трампа? Чи не зарано у Кремлі руки потирають, розповідаючи про потепління у відносинах між Вашингтоном і Москвою та скасування санкцій, якими США відреагували на російську агресію проти України? Попри всю непередбачуваність Трампа, його політика у президентському кріслі навряд чи перегукуватиметься з виборчою риторикою, прогнозує аналітик з питань міжнародної та безпекової політики Українського незалежного центру політичних досліджень Віталій Мартинюк.
— Під час передвиборчої гонки Трамп використовував будь-які технології, щоб перемогти, сипав месиджами, які сподобалися б різним групам електорату, аби здобути їхні голоси, — каже експерт. — Коли ж Трамп обійме посаду президента США (інавгурація відбудеться 20 січня 2017 року. — «ВЗ»), буде змушений діяти залежно від того, як складатиметься ситуація. А він, судячи з передвиборчих заяв, повною мірою нею не володів. Трамп буде обмежений у своїх рішеннях і діях запобіжниками, які існують у політичній системі США. Трамп-кандидат і Трамп-президент матимуть багато відмінностей. Це можуть бути дві різні людини.
— Є побоювання, що з приходом у Білий дім Трампа і зміщенням акцентів на внутрішню політику та безпеку США (таким був наголос під час виборчої кампанії) українське питання відійде навіть не на третій план. А це саме те, на що сподівається Кремль.
— Пріоритетним інтересом Сполучених Штатів є Близький Схід. Там перебувають американські військовослужбовці, і керівництво США повинне приділяти першочергову увагу саме цьому регіону. Однак Україна залишатиметься для США важливою державою. Вона не на першому плані, але й на задній не відійде, оскільки, як одна з найбільших країн в Європі, має важливий вплив на ситуа¬цію не лише у Східній Європі, а й в Євразії загалом.
— Але цієї паузи може вистачити для того, щоб нею скористалася Росія?
— Кремль уже використовує це, хоча Трамп ще не вступив на посаду. Свідченням є повідомлення про дзвінок Володимира Путіна Дональду Трампу. Москва продовжує вибудовувати картинку, що переміг проросійський кандидат, хоча назвати Трампа проросійським не можна. В адміністрації Путіна подали усе так, що телефонна розмова відбулася за взаємною згодою сторін. Наче це не Кремль попросив, а була взаємна зацікавленість. Цим намагаються продемонструвати, що між Москвою і Вашингтоном починають налагоджуватися конструктивні відносини, які будуть вигідні Росії.
Трамп, судячи з його заяв і з того, що робили його попередники, спробує вирішити ряд міжнародних питань з Москвою саме шляхом переговорів і діалогу. Це робив Обама, коли намагався створити мирні, прагматичні, партнерські відносини з Росією, поки не стало очевидним, що Росія не хоче вибудовувати такі стосунки, порушує міжнародне право, обіцянки. У Трампа все попереду. Коли особисто зіткнеться з тим, що його дурять, що Росія не виконує домовленості, перейде до іншої лінії поведінки.
Говоритиме з Росією з позиції сили, про що прямо йдеться у виборчій програмі Республіканської партії?
— Лінія поведінки Трампа буде переформатовуватися на його особистому досвіді. Трамп рішучий, самодостатній. Це людина, яка вважає, що може самостійно ухвалювати рішення. Але коли зіткнеться з проблемами, про які я казав, положення, записані у програмі «республіканців», стануть для нього актуальними. Зрештою, у Республіканській партії є люди, які налаштовані більш критично до Росії і займають більш проукраїнську позицію, ніж деякі демократи.
Те, що він є бізнесменом, а не політиком, вочевидь, посилює ризики наламати дров?
— Якщо говорити про те, у плюс чи в мінус це для України, то на початку президентського терміну це буде мінус. Трамп почне самостійно вибудовувати відносини з Росією, йтиме шляхом власних помилок. Поки не зрозуміє, що час переходити до більш жорсткої позиції у відносинах з Росією.
— Припущення про те, що за президентства Трампа Україна таки може отримати від США летальну зброю (про що заявляв, зокрема, екс-спікер Палати представників Ньют Гінгріч), — перебільшення?
— Якщо буде ескалація з боку РФ, тоді можна розраховувати, що США погодяться надати летальну зброю. Але є питання: це буде на безкоштовній основі, у рамках допомоги, чи зброю Україні продаватимуть?
— Що буде з антиросійськими санкціями США?
— Послаблення найближчим часом не буде. Рішення щодо санкцій ухвалює не президент особисто — рішення ухвалюється у Конгресі. Й у Сенаті, і в Нижній палаті на сьогодні більшість мають «республіканці». Чимало з них, як я казав, обстоюють проукраїнську позицію у конфлікті з Росією. Тому Конгрес не переглядатиме санкції у бік їх скасування, поки не будуть виконані умови, на які ці санкції опираються. Якщо Росія піде на посилення агресії, тоді можна очікувати додаткових санкцій.
— Чи можливий перегляд нормандського формату переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі — коли США будуть не позаштатним, а штатним учасником?
— Останні заяви Путіна свідчать про те, що він зацікавлений у розширенні нормандського формату і включенні до нього Сполучених Штатів. Але, думаю, найближчим часом таке розширення малоймовірне. Чому? Нормандський формат зі самого початку був створений для врегулювання конфлікту між Росією й Україною за посередництва Євросоюзу. Представниками ЄС у ньому є Франція і Німеччина. Тепер уявімо, що у лютому-березні до цього формату приєднуються США. Політичні противники федерального канцлера Німеччини Меркель і президента Франції Олланда можуть скористатися цим фактом у своїх передвиборчих кампаніях. У Німеччині наступного року — парламентські вибори. У Франції — президентські. Ні Меркель, ні Олланд не зацікавлені у розширенні нормандського формату, оскільки це означатиме, що вони не справилися зі своїм завданням.
— Російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський змалював сценарій, за якого Україна ризикує стати розмінною монетою у відносинах між США і Росією. Трамп, мовляв, щиро увірував у пропагандистський месидж Росії про те, що головним ворогом США є ІДІЛ, і для об’єднання зусиль з Росією у боротьбі з цим ворогом можна пожертвувати певними питаннями, зокрема тими, які стосуються України. Допускаєте такий розвиток ситуації?
— Не вважаю, що Сполучені Штати можуть розміняти Україну заради протистояння ІДІЛ. Боротьба з тероризмом є першочерговим пріо¬ритетом і для США, і для провідних європейських країн. Але якщо оцінювати ситуацію на Близькому Сході, допомога Росії у боротьбі з ІДІЛ не є критично важливою. Основні зусилля у боротьбі з ІДІЛ міжнародна коаліція зосередила в Іраку. Далі — зусилля переключать на Сирію, де у разі перемоги коаліції в Іраку ІДІЛ вже буде набагато слабший. Не кажу, що Сирія поза увагою, але пріоритет — Ірак. А в Іраку Росія ніяк не допомагає Сполученим Штатам у боротьбі з ІДІЛ. Переговори між США і Росією щодо ІДІЛ стосуються переважно Сирії.
— Налагодити максимально тісний контакт з Бараком Обамою Петру Порошенку не вдалося. Які перспективи з Дональдом Трампом, враховуючи і реакцію України на перемогу Трампа, і скандал, який спричинив у США викид інформації про те, що задіяний у трампівській кампанії політтехнолог Манафорт фігурує в «амбарній книзі» тепер уже колишньої Партії регіо¬нів?
— Те, що відбулося до виборів, включаючи і скандал з Манафортом, звичайно, негативно впливає на вибудову двосторонніх відносин. Але повернемося до президентства Барака Обами. За вісім років (дві каденції) він так і не відвідав Україну, незважаючи на те, що в цілому його політика була про¬українською. Зустрічі між президентами проходили не в Україні, і це для нас мінус. Якщо відбувається візит, то з якимись важливими, ключовими рішеннями чи пропозиціями. У Барака Обами потужного месиджу для України, очевидно, не було. Залишається сподіватися, що Дональд Трамп таки здійснить візит в Україну. Нашому дипломатичному відомству потрібно докладати максимум зусиль для цього. Візит президента США був би потужним заходом для розвитку американсько-українських відносин.
— Доводилося чути версію про те, що, маючи вихід на Манафорта, група Фірташа-Льовочкіна спробує використати ці зв’язки у власних інтересах. Наприклад, для послаблення уваги правоохоронних органів США до персони Фірташа (нагадаємо: США просили Австрію про екстрадицію Фірташа у рамках кримінальної справи щодо підкупу посадовців для отримання дозволів на видобуток титану, однак отримали відмову). Наскільки це ймовірно?
— Те, що спроби скористатися ситуацією будуть, очевидно. Але вважаю, команда Трампа не буде «зав’язуватися» на цю справу. Контакти політичних партій, політичних груп є, але у випадку України і США вони не настільки визначальні, як, наприклад, контакти українських політичних партій з політичними силами в Європі.
(«Високий замок», 17.11.2016)