Минулого 2015 року новообраний президент Польщі Анджей Дуда задекларував ідею створення партнерського блоку від Балтійського до Чорного та Адріатичного морів, що в Україні переважно було сприйняте як намір реалізувати ідею Пілсудського про "Балто-Чорноморський союз", або "Міжмор’я".
Втім, проведений наприкінці серпня цього року форум у хорватському Дубровнику показав, що дійсна ідея Дуди відрізняється від її української інтерпретації, а сама Україна поки що залишається за її межами.
Спочатку подивимось, що відбулось у Дубровнику. На запрошення президента Хорватії Колінди Грабар-Кітарович взяти участь у форумі відгукнулись лідери і високі представники 12 країн Центральної і Південно-Східної Європи, які є членами ЄС. На рівні президентів були представлені Хорватія, Польща, Литва, Болгарія, Словенія та Угорщина, а Словаччина, Румунія, Чеська Республіка, Австрія, Естонія і Латвія – на рівні міністрів і заступників міністрів.
Географічно ці країни й утворюють спільноту "трьох морів". Тому ключовим заходом у рамках форуму був круглий стіл за їхньої участі під назвою "Ініціатива трьох морів", що і стало першим кроком в реалізації озвученої Дудою ідеї.
Суттєвою відмінністю між ідеями "Балто-Чорноморського союзу" та "Ініціативи трьох морів" є підхід до формату учасників.
У першому випадку ключовими країнами мали б стати Польща й Україна та інші країни Балтійського і Чорноморського регіонів. У другому випадку ми спостерігаємо чітке обмеження за критерієм членства у Європейському Союзі, що автоматично виключає Україну.
Ще з промови Анджея Дуди під час його інавгурації було зрозуміло, що Польща в регіональному вимірі не чинитиме нічого, що може зашкодити розвитку ЄС.
Тобто усі регіональні ініціативи будуть виключно в рамках Євросоюзу.
Цей підхід підтвердила і Колінда Грабар-Кітарович на форумі у Дубровнику: "Ініціатива є неформальною. Її метою є не відхід від Євросоюзу, а усунення відмінностей між членами ЄС".
Першочерговими сферами поглиблення співпраці у Центральній і Східній Європі по осі Північ-Південь були обрані енергетика, транспорт і телекомунікації, які мають об’єднати регіон Адріатичного, Балтійського і Чорного морів. Ініціатива має на меті забезпечити політичне підґрунтя для реалізації конкретних транскордонних стратегічних проектів загальною вартістю 50 млрд євро, без створення нових альянсів.
Саме тому України немає і не може бути в такому форматі в якості безпосереднього учасника, оскільки ми не є членом ЄС.
Втім, "вікно можливостей" для України залучитись до "Ініціативи трьох морів" залишається відкритим. Адже наша держава є важливим транзитним коридором по осях Схід-Захід та Північ-Південь. В самій же Спільній заяві Дубровника сказано, що "Ініціатива є відкритою для партнерства із зацікавленими державами у конкретних проектах".
В енергетичному плані Україна все ще є ключовим транзитером енергоресурсів з Росії до ЄС. Наприклад, у 2015 році транзит російського газу збільшився на 7,9%, а 8 серпня цього року російський "Газпром" попросив збільшити на 20% транзит природного газу через українську територію у зв’язку з ремонтними роботами на газогоні "Північний потік".
Але є й інший підхід –
Україна має скористатися можливостями створення анонсованого газового коридору "Північ-Південь" для диверсифікації власних джерел надходження енергоресурсів.
Тут варто нагадати, що Польща вже має власний термінал для прийому скрапленого газу, а Хорватія будує такий термінал.
Президенти Хорватії і Польщі звернули увагу на необхідність поєднання автомобільних, залізничних і річкових транспортних артерій, щоб забезпечити пов’язування країн Балтії з країнами Чорноморського і Адріатичного регіонів для швидкої доставки товарів.
Хоча Київ вже опрацьовує угоду про створення міжнародного транспортного коридору "Балтійське море – Чорне море – Каспійське море", та Україні слід бути більш активною, адже 81% усіх транзитних вантажів перевозяться залізничним транспортом, а відсутність швидкісних автомагістралей та все ще не задовільний стан автошляхів знижують транзитний потенціал країни, на відміну від тієї ж Білорусі.
Проектний автошлях "Via Carpathia" взагалі проходить повз українську територію.
Між тим, Україна включена в Дунайську стратегію ЄС, націлену, серед іншого, на використання транспортного потенціалу Дунайського регіону, але не є активною учасницею її реалізації, а автодорога від чорноморського порту в Одесі до дунайського порту в Рені все ще в жахливому стані. Без видимих зрушень залишається проект суднохідного коридору Е-40 "Балтійське море – Чорне море".
Без розвинутої власної транспортної інфраструктури Україна буде нецікавою для "Ініціативи трьох морів".
Хоча потенційно ми можемо запропонувати свій транзитний потенціал, який зараз використовується лише на 40%.
На форумі у Дубровнику були обговорені й питання безпеки та впливу Росії на регіон. Серед ключових загроз безпеці регіону "трьох морів" були відзначені потоки нелегальних мігрантів, конфлікт на сході України і тероризм в Європі.
Втім, жодних конкретних пропозицій щодо протидії російській агресії у Східній Європі зроблено не було, а вплив Росії згадувався лише в енергетичному контексті.
В цілому "Ініціатива трьох морів" за результатами форуму в Дубровнику вимальовується як новий формат посилення співпраці країн-членів ЄС із Центральної і Південно-Східної Європи, кінцевою метою якого є підвищення їхніх можливостей у рамках Євросоюзу на противагу країнам Західної Європи.
Дієздатність цього формату залежить від спроможності країн-учасниць формулювати спільні цілі та погоджувати шляхи їх досягнення, адже їхні представники у Дубровнику робили відмінні акценти на найважливіші проблеми.
Та й присутність лідерів лише половини країн регіону вказує на ставлення решти країн до цієї ініціативи.
Однак ця ініціатива чітко продемонструвала, що нинішнє керівництво Польщі вкладає в поняття "Міжмор’я", та як Україна може приєднатися до неї, виступивши з конкретними пропозиціями вже до наступного форуму "трьох морів", який відбудеться у червні 2017 року у польському Вроцлаві.
Віталій Мартинюк, УНЦПД
(«Європейська правда», 03.09.2016)
