С.Конончук коментує закон про фінансування партій для сайту "Київ-1"
«У питанні фінансування партій є дві складові. Перша – не допустити, щоб через партійну діяльність відмивалися кошти, а для цього потрібно розуміти джерела надходжень коштів до партій. Друга – уникнути надмірної залежності партій від одного (і водночас невиявленого) джерела, що робить партію заручником якогось замовлення і зрештою знищує партію, яка не може вповні відповідати запиту свого виборця, — пояснює Світлана Конончук, виконавчий директор Українського незалежного центру політичних досліджень. – Йдучи від антикорупційної складової, ми виходимо на проблеми автономності та стабільності партій та проблему їхньої спроможності створювати пропозиції до державної політики».
«Фінансування партій з держбюджету, тобто коштом усіх платників податків, є корисним, тому що дозволить партіям зменшити обсяги залежності від приватних коштів, хоча, безумовно, не скасує такий зв’язок. Однак партії не повинні повністю фінансуватися державою, вони мають доводити спроможність залучати кошти на свою підтримку», — коментує Світлана Конончук. І наводить приклад Німеччини, де існує залежність обсягів державного фінансування як від результатів виборів, так і від розміру коштів, залучених партією від приватних джерел.
Цікава річ, на яку мало хто звертає увагу: закладаючи в держбюджет певну суму на підтримку життєздатності партій, ми не знаємо, багато це чи дуже мало, адже партії ніколи не оприлюднювали кошторис своїх найнеобхідніших витрат у міжвиборчий період. «Було б дуже корисним почути думки партій про те, які види їхньої діяльності потребують фінансового покриття. Це можуть бути підтримка власне офісу, зарплатня співробітникам, проведення досліджень в окрузі, просвіта, проведення партзборів, розробка проектів рішень, — той мінімум, без якого неможлива стійка діяльність партії. Між тим, небагато людей у кожній партії достеменно знають, скільки коштів необхідно для того, щоб працював осередок, наприклад, в обласному центрі з населенням 300 тисяч», — каже Конончук.
Політичні експерти вказують і на низку недоліків згаданого закону. Так, він не встановлює ефективних стримуючих санкцій за порушення заборон, зокрема за перевищення визначеного ліміту партійних фондів. Також відкритим залишається питання незалежного аудиту партійних фондів. Проте беззаперечно, що цей закон посприяє зменшенню «тіньового» сектору партійного будівництва.