Україна сьогодні намагається знайти свій рецепт миру. Напевно, чіткі паралелі між Північною Ірландією і ситуацією на Донбасі проводити не зовсім коректно, проте певні механізми втілення примирення можна запозичити.
«Досвід Північної Ірландії корисний для України, тому що в цьому конфлікті був вироблений певний механізм, який продемонстрував свою ефективність і послідовність дій. Сьогодні вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей подаються як початок врегулювання, як рецепт для вирішення конфлікту. Однак вибори на Донбасі не є ні вирішенням конфлікту, ні початком врегулювання — а навпаки, його кінцевим етапом, — вважає експерт Юлія Тищенко, яка вивчала досвід вирішення конфлікту і примирення громадян в Північній Ірландії. — Однією з основних відправних точок вирішення конфлікту в Північній Ірландії стала Угода Страсної п'ятниці, схвалена громадянами на референдумі. Угода окрім гарантування прав людини, рівності різних релігійних, расових груп, закріпила процес політичного врегулювання. Була створена Північноірландська асамблея (складається зі 108 депутатів, що обираються і дотримуються різних політичних поглядів на майбутнє Північної Ірландії), яка відала вирішенням економічних і соціальних проблем. Оборона, зовнішня політика, фінанси залишилися за Лондоном.
Після Угоди Страсної п'ятниці почався процес амністії терористів. Це не відбувалося спонтанно — стосовно всіх цих людей існували рішення суду, які були доведені. Були прецеденти, коли з в'язниці виходили люди, що мали дев'ять довічних ув'язнень. Громадськість була дуже вороже до цього налаштована. Це зайняло роки комунікації.
Засоби комунікації з розділеними громадами, які тоді були використані, стануть у нагоді в будь-якому конфлікті. Угода Страсної п'ятниці приймалася на референдумі. А ось обговорення документа тривало 22 місяці. Угода обговорювалася в кожній церкві (як католицькій, так і протестантській), відбувалася плідна комунікація урядових структур з суспільством. Наприклад, тодішній міністр Ірландії часто приїжджав у Белфаст до сімей, які постраждали від терористичних актів. Це були чаювання без камер. Він годинами пояснював, для чого потрібна амністія — для того, щоб насильство не відтворювалося, не повторювалося. Сьогодні існує низка проектів, покликаних пом'якшити напруженість у відносинах між протестантами і католиками, обмежити насильство всередині спільнот і між ними. Чимало їх спрямовані на те, щоб молоді люди не втягувалися в збройні угруповання і не порушували закон.
Люди в Північній Ірландії часто говорять, що їх купили. Паралельно з процесом політичного врегулювання, амністії, тривав процес надання інвестицій, грантів, субвенцій. Громади зрозуміли, що примирення, яке гарантує в тому числі й економічне зростання, і зниження існуючих протиріч, може сприяти розвитку регіону, поліпшити життя всіх і кожного».