Права людини: хто на позиціях?

Права людини: хто на позиціях?

До передвиборчих програм політичних партій нерідко вносять такі важливі питання як економічне зростання, митниця, діджиталізація, податки. Не оминають слівцем і права людини, наприклад: “Людина - вища цінність”, - наголошують в ПП “Слуга народу”. Тобто Україна офіційно йде шляхом усіх цивілізованих держав світу, де високі стандарти дотримання прав людини є філософією державного управління. На жаль, навіть серед наших топових політиків й управлінців далеко не всі розуміють, що права людини – це не якась абстракція, а цілком конкретні речі. Це про те, чи будуть завтра українці жити в своїй державі, або роз’їдуться по всьому світу у пошуках кращого життя, це про те, чи зможе людина тут почувати себе в безпеці, чи зможуть себе реалізувати на батьківщині її діти. Й, відповідно, чи захочуть вони захищати державу від зовнішніх загроз. Тобто ставлення до прав людини – це питання виживання України як незалежної суверенної держави. Від того, чи може реалізувати людина право на освіту, медичні послуги, право власності, право на свободу вибору та самовираження залежить, чи існуватиме далі наша держава. Нині в Україні діє Комітет з питань прав людини. Він за своєю основною функцією створений задля реформування законодавства відповідно до принципів Загальної декларації прав людини.


Які теми зрушує з місця Комітет з прав людини? У грудні 2019 року Комітет з прав людини організував і провів у стінах Верховної Ради України Тиждень прав людини з нагоди відзначення 71 річниці Загальної декларації прав людини. Партнерами в організації стали Програма розвитку ООН в Україні, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, ЮНІСЕФ, Рада Європи, Моніторингова місія ООН з питань прав людини та багато інших міжнародних партнерів та громадських правозахисних організацій. Усі заходи мали на меті акцентувати увагу на ключових проблемах, які потребують правового врегулювання, продемонструвати готовність членів парламенту до широкого діалогу з громадянським суспільством, органами державної влади з метою напрацювання законодавчих ініціатив, на які очікує суспільство.


Захист прав національних меншин та корінних народів. Комітет з прав людини нині єдиний орган, що опікується перспективами правового регулювання та реалізації етнонаціональної політики. Оскільки департамент, який існував на базі Мінкультури в стадії ліквідації, а голову Державної служби з етнополітики та свободи совісті досі не обрано. Через це відсутній постійний прямий діалог з представниками національних меншин. Як зазначає Дмитро Лубінець, голова Комітету з прав людини, на сьогодні в Україні не існує продуманої послідовної політики стосовно захисту прав національних меншин та етнонаціональної політики загалом. На засіданнях Комітету неодноразово піднімалось питання щодо необхідності вдосконалення інституційного забезпечення формування та реалізації державної етнонаціональної політики, тому подано звернення до Кабінету Міністрів України щодо необхідності відновлення посади Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики з обов’язковим належним організаційно-кадровим та фінансово-ресурсним забезпеченням зазначеної інституції для повноцінного здійснення покладених на неї повноважень. Про мову: Комітет тримає на контролі також питання мови національних меншин та корінних народів, адже відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року, який набрав чинності 16 липня 2019 року, порядок застосування кримськотатарської мови та інших мов корінних народів, національних меншин України у відповідних сферах суспільного життя визначається законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України з урахуванням особливостей, визначених Законом. Кабінет Міністрів України за 6 місяців від набрання чинності Закону мав підготувати та подати на розгляд ВРУ проєкт закону, але його досі немає.


Документи та документування осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях. 15 січня Верховна Рада України ухвалила законопроекти 0932 та 0933. Перший дозволяє громадським організаціям та благодійним фондам створювати Центри обліку бездомних осіб. Другий – спрощує умови для оформлення документів, що посвідчують особу, людям, які живуть в зоні ООС або виїхали звідти. Голова Комітету з питань прав людини відзначає, що законопроект 0933, за ухвалення якого в другому читанні проголосували 348 народних депутатів, стосується оформлення документів людьми, які мешкають в зоні ООС або переселилися звідти під час ведення бойових дій. «Тепер, аби оформити документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, люди в зоні ведення бойових дій мають звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції на території області, де проводиться ООС. Ті ж, хто виїхав звідти, мають звертатися до відповідних установ за фактичним місцем проживання. А для внесення відомостей про місце проживання до цих документів може використовуватись Державний реєстр виборців. Таким чином, ми створюємо умови людям, які виїхали з окупованої частини Донбасу та не можуть взяти необхідних довідок за колишнім місцем проживання», - повідомив Дмитро Лубінець. Заступник голови Комітету Руслан Горбенко звітує, що визнання актів народження та смерті громадян, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, є однією із надважливих тем у межах процесу безпечної реінтеграції: «Ми приймаємо усі пропозиції від громадських організацій та міжнародних партнерів, все буде враховано та імплементовано в плани законотворчої роботи Комітету. До запровадження адміністративної процедури визнання фактів народження та смерті існуючі проблеми частково можна вирішити шляхом прийняття законопроекту № 2427».


Гендерна рівність та протидія дискримінації. Як повідомляє Ірина Суслова, голова підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації, на 2020 рік у Комітеті запланована активна робота щодо утвердження прав жінок: для жінок, які відбувають покарання, - розширити норми площі камер в тюрмах та СІЗО на одну особу, в тому числі для вагітних жінок та жінок з дитиною; для жінок, які працюють в пенітенціарній системі, - впровадити систему надання психологічної допомоги, щоб запобігти професійному вигоранню; для жінок, які живуть з ВІЛ, - скасувати наказ МОЗ №479, який забороняє ВІЛ-позитивним людям всиновлювати дітей. Внести зміни до статті 130 Кримінального кодексу, аби зменшити стигматизацію людей, які живуть з ВІЛ; для працюючих жінок – зобов’язати забудовників будувати дитсадки поряд з житловими комплексами, щоб жінки могли реалізувати себе в професії; для жінок, які стали жертвами домашнього насильства, - ратифікувати Стамбульську конвенцію та затвердити Державну програму протидії домашньому насильству; для жінок, які перебувають в зоні конфлікту, - посилювати спроможність правоохоронців фіксувати факти сексуального насильства з метою забезпечити невідворотність покарання злочинців; для жінок-ромів - розробити дієву Стратегію інтеграції ромів до українського суспільства, схвалити на її основі План дій та передбачити його достатнє фінансування. Здійснити інституційне оформлення професії «ромські медіатори»; для жінок, які піддаються сексистським приниженням, - ухвалити закон, що дозволить протидіяти сексизму в рекламі.

 

Лілія Короп

Ця публікація підготовлена в межах проєкту «Оцінюючи парламентські вибори в Україні крізь призму прав людини», що реалізує УНЦПД за підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Погляди, висловлені в цій публікації, відображають винятково позицію авторів.