Програмування політики на підході, що базується на правах людини

Програмування політики на підході, що базується на правах людини

У цій статі ми пропонуємо поглянути на доцільність застосування концепту прав людини для аналізу програм політичних партій.

Коли йдеться про оцінювання програм і пропозицій політичних партій, з якими вони виходять у передвиборчу кампанію, найчастіше при цьому використовується підхід, за якого визначається розсіювання політичних партій по право-лівому спектру. Цей підхід є корисним для різного роду порівняльних досліджень, наприклад, так можна виявити і побачити зсуви в електоральних орієнтаціях в якихось спільнотах (чи й покраїнно) упродовж якогось відтинку часу, або, наприклад, порівняти рівень життя в країні (в країнах) залежно від того, яка із частин політичного спектру в який період часу домінує абощо.

Відносно новою задачею для досліджень партійної та електоральної політики є застосування до оцінювання політичних програм підходу, що базується на правах людини. Цей підхід є концептуальною рамкою, що грунтується на міжнародно визнаних правах людини і дозволяє оцінювати людський розвиток. За цього вихідним положенням є положення про рівність людей, що випливає з притаманної їм гідності.

Коротко кажучи, державна політика в різних сферах може оцінюватися з точки зору зусиль, які держава докладає для вирівнювання можливостей для різних осіб реалізовувати свої права.

Принципову відмінність між політикою, заснованою на потребах, і політикою, заснованою на правах людини, можна побачити з інформації, підготовленої Агентством розвитку Австрії:

 

Втручання, засноване на потребах Втручання, засноване на правах
Фокус на послугах Фокус на правах
Постраждалі «заслужили» підтримку Постраждалі мають право на допомогу
Пасивні одержувачі допомоги Активні учасники
Більшість малозабезпечених (непривілейованих) залишаються такими ж після допомоги Допомога для всіх, конкретне з’ясування та усунення завад
Відповідає на короткострокові, поточні питання та події, благодійний підхід Планується на довгострокову перспективу, спрямована на відповідальності акторів та інституцій
Місцеві потреби Універсальні права реалізуються відповідно до контексту
Ієрархія потреб, наприклад, базові сервіси насамперед Нероздільність і взаємозалежність прав, наприклад здоров’я та участь
Спрямована на симптоми, не зачіпає структуру, працює з наявними владними відносинами Виявляє причини, інтердисциплінарний підхід, аналіз соціальної структури та зміна владних відносин
Залежність від підтримки ззовні Зосередження на розширенні прав та можливостей, розвиток потенціалу
Обов’язки часто обмежуються виконанням програми Відповідальність акторів, моніторинг
Роздрібнені цілі Багатовимірні цілі
Фокус на результаті Фокус на процесі та результаті
 
   

 

Так викладений підхід, на нашу думку, повинен лягти в основу політики та оцінки політики в Україні. Наразі, оглянемо програми політичних партій, які значною мірою передують формуванню державної політики в різних сферах. При цьому будемо виходити з того, що наріжною річчю в оцінюванні виступають права людини як такої, а не права, зафіксовані в державних документах – так звані «конституційні права», або «законодавчо закріплені права». Адже сама ідея Європейської конвенції з прав людини постала з думки про те, що права людини повинні бути захищені через заснування системи права міжнародного, а не внутрішньодержавного рівня. За цього кожна країна-член Конвенції бере на себе і несе відповідальність за дотримання прав людини в межах свого державного суверенітету. Щодо України, то вона дуже точно зафіксувала в Конституції 1996 року своє зобов’язання утверджувати права і свободи: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (Ст.3).

Конвенція, з перспективи ідеалу, покликана запобігати тоталітаризму та нехтуванню правами людини, які, як визнано, ніким людині не даються. Права людини притаманні людині від народження. «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах» - як про це говориться в Декларації прав людини. Аналогічні за змістом тези відтворюються в суспільному договорі – Конституції України від 1996 року: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (Ст. 21) і «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними» (Ст. 22). Отже, як видно, положення Конституції України так само містять визнання невідчужуваності прав людини і будуються на цьому.

Власне кажучи, ми розглядаємо скорочення люфту між реальною рівністю можливостей в реалізації людиною її прав, з одного боку, і конституційними приписами або законодавчими положеннями чи іншими нормативами, змістом і спрямованістю політичної дії в демократіях - з іншого. Україна у цьому контексті, на щастя, не є винятком, принаймні знову маємо той факт, що в Конституції України ясно зафіксовано принцип рівності й недискримінації: «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» (ст. 24) , дозволяє висловлювати певну частку певності в тому, що буде залишатися загальна установка на непорушність самого принципу прав людини буде залишатися дієвою.

Що дає нам знання того, яке місце займає концепт прав людини у програмах політичнх партій? Для чого нам таке знання?

Політичні партії як об'єднання громадян, що мають на меті управляти країною через здобуття влади у ході вільних і чесних виборів, своїми поглядами, ідеологією (так, саме нею, хоча часто доводиться чути, що в українських політичних партій немає ідеології, бо вона не виражена у вченнях), рішеннями, що приймаються, здатні суттєво впливати на напрям розвитку країни. Ще більшою мірою активності політичних партій впливають на спосіб розвитку, на тип суспільної взаємодії. Дуже важливо, щоб політичні партії буди відданими ідеї демократії, верховенства права і прав людини, а рішення, які вони пропонують, оберталися в контурі цих трьох стовпів відкритого суспільства.

Рівність або нерівність є суттю розвитку, а підхід, що базується на правах людини, націлений на усунення практик дискримінації та несправедливого розподілу влади, що перешкоджає розвитку й стає на заваді прогресу в реалізації прав людини. Звідси й випливає значення знання про ту роль, яку відіграє концепт рівності в програмах політичних партій та сприйняття/несприйняття ними концепту прав людини. Якщо політична партія пріоритезує права людини, то вона, скоріше, не буде ставити перед собою завдання досягти якихось показників «за будь-яку ціну», а навпаки, буде задавати в досягненні якихось задач показник, так чи інакше пов’язаний із людським розвитком. Якщо політична партія пріоритезує права людини, є більше підстав припускати, що вона, скоріше, буде розвивати політику рівності можливостей, соціального вирівнювання, а не ігнорувати диспропорції у розвитку між людьми, групами, регіонами, робити ставку на реалізацію права людини на здоров’я і пов’язаної з цим політики у сфері довкілля, права на гідний рівень життя і пов’язаної з цим соціально-економічної політики і т.д. Загально підхід до розвитку політики, що грунтується на правах людини, спрямований на зміцнення людського потенціалу, а це є важливим з точки зору розвитку країни як певної спільноти, а також – як економічного й політичного агента в системі міжнародного поділу праці.

Поняття рівності й недискримінації можуть як декларуватися політичною партією напряму, так і логічно виводитись із якихось тез. Як видно далі, у передвиборчому дискурсі немає програм, які би так чи інакше не торкалися якихось прав людини. Те, як саме ставляться питання, або як саме вживаються ціннісні поняття, пов’язані із гідністю людини та правами людини, залежить того, як і з ким партія хоче побудувати передвиборчий діалог.

Так, аналіз платформ політичних партій у виборчу кампанію 2019 року, до якого ми вдалися в Українському незалежному центрі політичних досліджень, готуючись до розмови з молоддю, учасниками ініційованої нами мережі «Права людини: мати, знати, захищати!», показав, що партії «Європейська Солідарність» і «Голос», наприклад, артикульовано заявляють концепт гідності, довкола якого вибудовуються права людини. Партія «Солідарність» вказує на гідність як на «усвідомлення суспільством цінності кожної людини та особливе вимогливе ставлення кожної людини до самої себе». Також у програмі артикулюються такі поняття, як свобода як рівність умов і рівність як рівність можливостей. На цих поняттях і будується вся програмна пропозиція. «Пріоритетом у відповідальній державі мають бути права людини. Держава має створити умови для їх вільної реалізації та гарантувати їх дотримання…», - йдеться у програмі політичної партії (Програма_Європейська Солідарність 31_05_2019.pdf).

Партія «Голос» так само ставить в центр своєї політики людину, її гідність, свободу та безпеку: «Людина – ось нота, якої не вистачає для справжньої гармонії в Україні. Людина, яка хоче гідного життя. Життя у безпеці, у добробуті, вільно обираючи свій шлях. Людина, яка знає, що її інтереси захищено <…>. Партія «Голос» іде в політику, щоб повернути людину в центр держави. Аби <…> об’єдналися навколо людини та її непорушної гідності. Людина, громадянин чи громадянка України – понад усе. Держава – на долоні в людини, а не людина у кулаку в держави» Програма "Голос" 2019.pdf. Водночас, у партії «Голос» багато акцентів робиться на «гідному рівні життя», шлях до якого партія декларує більшою мірою через економічні свободи, а не класичні варіанти «соціального забезпечення».

Найбільш електорально сильна політична партія «Слуга Народу» більшою мірою зосереджується на різних задачах, які ставить перед собою, але й буквально говорить про права людини у контексті рівності недискримінації за ознакою статі – «Захистимо права людини та основоположні свободи; забезпечимо рівні права та можливості чоловіків і жінок в українському суспільстві» Програма Слуга Народу 2019, але переважно, як сказано, основна візія програми – набір знеособлених задач типу «переведемо всю медичну документацію в електронну форму», «переведемо всі соціальні пільги у грошову форму» чи «запровадимо рівноправність державних і приватних закладів освіти».

Якщо ж поглянути на передвиборчу програму політичної партії «Опозиційна Платформа – За Життя» (власне партійний маніфест нам знайти не вдалося), то в ній акцент робиться на інтереси осіб, яких партія визначає для себе як свою електоральну базу. «Опозиційна Платформа – За Життя» починає з критики попередньої влади, яка, на її думку, привела до утисків громадян за мовною та релігійною ознаками, до дискримінації та ксенофобії, приниження честі та гідності людей Програма Опозиційна Платформа - За життя 2019.html. Відтак, партія виступила за «скасування мовної і культурної політики, яка має місце в Україні» (маючи на увазі отримання томосу від Вселенського Патріарха на створення Української Помісної Православної Церкви та процес переходу під її омофор деяких релігійних громад Української Православної Церкви Московського Патріархату), «гарантування права навчання російською мовою та мовами національних меншин», а також «невтручання держави у справи церкви». Як бачимо, «Опозиційна Платформа – За Життя» також апелює до поняття «гідність людини», коли виходить з критикою політики попередньої владної команди.

Так само користується концептом «гідність» партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода», але він виявляється вписаним у контекст «національної гідності українців» Свобода. Програма захисту українців. 2018.pdf. Такий обмежений контекст вживання поняття «гідність» відразу чітко виявляє загальну етноцентричну, а не людиноцентричну налаштованість партії, яка при послідовному її втіленні здатна привести до політики сегрегації за національною ознакою.

Отже, якщо дивитися на парламентську кампанію 2019 року з перспективи історії, то можна констатувати, що концепт гідності та прав людини в ній тією чи іншою мірою звучить. Політичні партії послуговуються концептом гідності і прав людини, виражаючи таким чином суть своєї місії в державному управлінні. Водночас, деякі з політичних партій переломлюють цей концепт через призму інтересів своїх електоральних груп, що не дивно для передвиборчого періоду, адже програма відіграє роль своєрідного «ідеологічного оклику», перефразовуючи широко відому тезу Альтюсера.

Підсумовуючи цей стислий огляд, зазначимо, що застосування підходу, що базується на правах людини, до оцінки програм політичних партій, є, на нашу думку, перспективним як для дослідницького вимірювання змін ідеологічної площини партійної системи, але й з практичної точки зору - як свого роду маяк для політичних партій, на який вони зможуть все більше і більше орієнтуватися, виробляючи пропозиції до політики в різних сферах. Якщо на це, звісна річ, буде запит у суспільства.

 

Світлана Конончук, Український незалежний центр політичних досліджень

 

Стаття є внеском УНЦПД в проект «Оцінюючи парламентські вибори в Україні крізь призму прав людини», що здійснювався Українським незалежним центром політичних досліджень у 2019-2020 роках за підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Погляди, висловлені в цій публікації, виражають виключно позицію авторки. Авторка – Світлана Конончук, виконавча директорка УНЦПД, політична аналітикиня, спеціалізується на питаннях розвитку партійної та електоральної політики, інструментів політичної участі.