19 лютого 2019 року в «Укрінформі» відбулося восьме засідання Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію», яке було присвячено обговоренню участі ООН та ОБСЄ у вирішенні збройних конфліктів і можливих сценаріїв для України.
Спеціальним гостем заходу став посол Джеффрі Фелтман. До 2018 року він обіймав посаду заступника Генерального секретаря ООН з політичних питань.
За словами пана Фелтмана, Україні, зокрема завдяки зусиллям її дипломатії, вдалося «виграти наратив» щодо стосується російської агресії. Відповідна позиція відображена у резолюціях Ради безпеки ООН. Водночас, як зауважив Джеффрі Фелтман, ООН, включно з миротворчою місією, не може взяти на себе завдання із вирішення конфлікту на сході України. Це – велика і тривала робота, яка потребує політичної волі та компромісних рішень. Введення миротворців – останній крок, який допомагає сторонам утримувати мир, але не встановлює його.
Цю позицію поділяє Володимир Хандогій, Надзвичайний та Повноважний посол, президент ГО «Українська асоціація зовнішньої політики». Він уточнив: миротворча місія не є «пожежною командою». Отже, ми маємо вже зараз використовувати всі інструменти багатосторонньої дипломатії. Зокрема, ставити питання про міжнародну адміністрацію на сході та узгоджувати деталі з ООН та ОБСЄ.
Представник України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації у Донецькій та Луганській областях Євген Марчук переконаний, що Росія робитиме все, аби не допустити введення миротворців, але українська сторона має використати час, що у неї є, для розроблення власної позиції щодо мандату місії. Особливої уваги заслуговують правові питання її перебування в Україні – достатньої законодавчої бази для цього поки що немає.
Олександр Левченко, радник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, вважає, що нам потрібна така міжнародна місія, яка сприятиме поверненню Донбасу у конституційне поле України. Або ООН схвалить наш проект резолюції про миротворців, або в України просто не залишиться мирних шляхів вирішення конфлікту.
Голова ГО «Громадське телебачення», журналіст Наталія Гуменюк висловила застереження щодо «паузи» в питанні урегулювання конфлікту на сході, яка пов’язана з виборами. «Тиснути на Росію і чекати – така позиція працює проти нас», – підкреслила журналістка, згадавши, що в т. зв. «ДНР-ЛНР» вже виросло покоління підлітків, які сприймають окупацію як «нормальне явище». Отже, гуманітарні та інформаційні зв’язки слабшають з кожним місяцям, а вони є дуже важливими для підтримання миру після звільнення Донбасу.
Політолог Володимир Фесенко також акцентував увагу на внутрішньополітичних факторах для реінтеграції. По-перше, нам потрібна проактивна позиція, а по-друге – політичний консенсус щодо майбутнього Донбасу та «змісту» мандату миротворчої місії. Сьогодні такої єдності немає. Над пошуком консенсусу працюватиме новий парламент, але до нього обов’язково мають долучитися МінТОТ, МЗС, Міноборони, СБУ та, бажано, уповноважені експерти з боку ООН.
Політолога підтримала Ганна Шелест, головний редактор UA: Ukraine Analytica, яка зауважила, що питання «Навіщо Україна кличе миротворців?» – початкове та базове для решти рішень і дій. На її думку, неможливо раз і назавжди «виграти наратив». Україні шкодить заморожування конфлікту, тож маємо шукати вихід із цієї пастки.
Підводячи підсумки, модератор дискусії експерт УНЦПД Юлія Тищенко наголосила на тому, що питання про миротворчу місію потребує подальших обговорень – із залученням міжнародних експертів та на всіх рівнях українського суспільства.
Дивитися повністю звіт з круглого столу.
Нагадаємо, ініціаторами Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію» є незалежні українські громадські організації, серед них Український незалежний центр політичних досліджень, Центр з проблем безпеки та розвитку, Платформа соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій «Єдиний Координаційний Центр», громадський марафон #Навіщо_Нам_Бути_Разом?, в партнерстві з Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Міністерствами закордонних справ Швейцарії, Фінляндії та Німеччини, за технічної підтримки СМI (Фінляндія).