31 жовтня 2018 року в Києві в рамках громадського марафону #Навіщо_Нам_Бути_Разом? відбулася відкрита дискусія на тему «Мир», «війна», «перемога», «реінтеграція»: як домовитися про смисли?», в якому взяла участь аналітик УНЦПД Юлія Тищенко.
Політологи, соціологи, психологи, журналісти та громадські активісти дискутували, чи існує в українському суспільстві консенсус відносно значень понять «війна» та «мир», як ці поняття використовуються у гібридній війни та «присвоюються» політиками у передвиборчий період. Загальний висновок невтішний: наразі нам не вдалося сформувати конструктивний дискурс про мир та війну.
Як відзначила Юлія Тищенко, вивчення суспільної думки показують, що хоч мир українці називають однією з головних потреб, досі ми маємо згоду тільки про «червоні лінії», а саме – яка ціна миру є неприпустимою. «Позитивного «рецепту» немає ані у громадян, ані у так званих «еліт», які часто підміняють серйозні розмови популістськими гаслами», - вважає Юлія Тищенко.
З експерткою погодився Андрій Загородський, ініціатор проекту «Семіотичні студії». На підставі соціологічних досліджень (2014-2016 рр.) очевидно, що основна проблема – це спрощення «війни» та «миру» та апеляція українських ЗМІ до страхів. Наприклад, у 79% випадків медіа згадували війну, коли говорили про її жертви, і тільки у 13% – коли йшлося про перемоги.
На думку Олега Саакяна (Платформа соціальних та гуманітарних ініціатив та інновацій «Єдиний координаційний центр»), дезінтеграції та втраті «чітких смислів» сприяє російська пропаганда, яка зацікавлена в тому, щоб у людей була «каша у головах». Адже війна точиться в тому числі за смисли та цінності.
Крім того, як зауважила Юлія Каплан з аналітичного центру «Фабрика думки «Донбас», у нас відсутня наскрізна зв’язність комунікацій про «війну» і «мир» – кожна з них фактично замкнена на собі. Це стосується і урядових комунікацій, і політико-партійного, і навіть експертного дискурсу.
І все ж таки, за словами журналіста Леоніда Швеця, «навіть якщо неможливо знайти спільний знаменник, шукати його потрібно». Учасники дискусії виловили низку думок про те, що варто було б для цього зробити.
Андрій Загородський вважає, що потрібна платформа з вільним доступом, яка акумулюватиме відкриті дані і дозволить додавати свої смисли замість того, щоб користуватися нав’язаними.
Водночас важлива конкретизація, підкреслила Альона Копіна, представник «Лабораторії мирних рішень» із Харкова. «Мир» передбачає безліч аспектів – від компенсацій жертвам та питання амністії до психологічної допомоги. Про все це також слід говорити, інакше виявиться, що мир – це просто «не війна».
Позитивного значення поняттю «мир» може додати спільний образ майбутнього України, причому без виокремлення окупованих територій, сходу чи заходу.
Володимир Лупацій (Центр соціальних досліджень «Софія») переконаний, що для наближення миру дуже важлива артикуляція сенсу існування «ядра» України, без протиставлення регіонів.
«Потрібно «сконструювати» мир, і тоді закінчиться війна», – підсумувала політичний психолог Світлана Чуніхіна.
Громадський марафон #Навіщо_Нам_Бути_Разом? проходить за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та за участі Українського незалежного центру політичних досліджень і Платформи соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій «Єдиний координаційний центр». Дізнатися більше можна на нашій сторінці у Фейсбуку https://www.facebook.com/chomumyrazom/